Цілісний аналіз синкретизму первісного язичництва і релігійної практики (християнства). Напрямки розвитку філософії релігії. Проблематика масової староруської релігійності. Тлумачення "двоєвірства" як "християнсько-язичницького релігійного синкретизму".
Синкретизм первісної культури і релігійної практикиПроведемо цілісний аналіз синкретизму первісної культури (язичництва) і релігійної практики (християнства) беручи до уваги особливості релігійних вірувань, в період, що бере свій початок в духовній культурі Стародавньої Русі, де сама релігія постає як процес онтологічного розмірковування, прагнення до Бога та постає як велетень, що інтегрував в собі риси моральної свідомості духовної культури Стародавньої Русі і ідеал християнської святості, спираючись на теоретико-методологічні аспекти дослідження релігійно-історичного процесу. Як відомо, такі терміни, як релігія і релігійність, релігійний світогляд і релігійна свідомість, культура й соціокультурні явища, часто використовуються без урахування їх специфіки й неоднозначності тлумачень. У такому разі релігію треба розглядати як спосіб звязку з надприродним, потойбічним світом з метою гармонізації стосунків між ним і співтовариством людей. Усі різноманітні спроби теологічного, філософського й науково-релігієзнавчого визначення релігії можна так або інакше звести до вказівки на те, що вони є відношенням людини до божественної реальності, чи розуміється ця реальність як Бог, як входження в його світ, причетності до нього. Визначення релігії, що приймається нами, дозволяє зближувати терміни "релігія" і "релігійність".
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
