Визначення клінічних варіантів перебігу синдрому Жильбера: диспептичного, астеновегетативного, жовтяничного, безсимптомного. Ознайомлення з диференціальною діагностикою доброякісних гіпербілірубінемій. Вивчення медикаментозних засобів лікування.
При низкой оригинальности работы "Синдром Жильбера: клініка, діагностика, диференціальна діагностика та лікування", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет»Для пацієнтів із СЖ характерно зниження детоксикаційної функції печінки, зокрема у 2/3 хворих відзначається порушення поглинальної здатності гепатоцитів, у половини - страждає екскреторна функція печінкових клітин, у 88 % спостерігаються дисфункція жовчовивідних шляхів, підвищений ризик утворення жовчних каменів. Іноді розвиваються повторно інтермітуючі напади жовтяниці з високою білірубінемією (непрямий білірубін) без ознак гемолізу (диференціально-діагностична ознака); 2) схильність до розвитку пігментних і судинних невусів і ксантелазм у ділянці повік, а також гіперпігментації навколо очей, до брадикардії, гіпотермії, мігрені, ортостатичної, переміжної альбумінурії або аліментарної глюкозурії; 3) посилена тенденція до пігментоутворення під впливом світла та тепла, а також хімічних і механічних подразників; 4) нейромязова гіперзбудливість; 5) підвищена чутливість до холоду; 6) диспептичні скарги (біль, нудота, відчуття повноти шлунка, пронос або запор); 7) відсутність ознак підвищеного гемолізу (диференціально-діагностична ознака) при збільшенні вмісту в сироватці непрямого білірубіну (диференціально-діагностична ознака); 8) у більшості хворих функціональні проби печінки нормальні (диференціально-діагностична ознака), проба з виділенням бромсульфалену також зазвичай нормальна (диференціально-діагностична ознака); 9) біохімічна аномалія не виявляється гістологічними методами (диференціально-діагностична ознака); 10) часто виявляють сімейну захворюваність печінки. При диспептичному варіанті хворі скаржаться на біль у правому підреберї, епігастральній ділянці, нудоту, печію, порушення апетиту, тяжкість у животі після їжі, хронічний запор, діарею. Той факт, що в пятої частини дітей на зміну забарвлення шкіри та слизових оболонок вперше було звернуто увагу тільки в стаціонарі, а деякі діти надходили в клініку з різними помилковими діагнозами (вірусний гепатит, хронічний гепатит, гострий холецистит, гемолітична анемія), свідчить про недостатню діагностику СЖ на догоспітальному етапі та труднощі диференціальної діагностики даного захворювання. При обстеженні дітей із СЖ у 86,4 % була виявлена патологія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту: дуоденіт - у 58 % осіб, гастрит - у 56,8 %, езофагіт - у 12,5 %, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки - у 2,3 %, у 39,7 % хворих зареєстровані сфінктерні порушення (гастроезофагеальний, дуоденогастральний рефлюкси) [13].У хворих із гетерозиготним статусом переважає латентний варіант перебігу захворювання, що виявляється при проведенні навантажувальних проб.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
