Розробка системи психотерапевтичної корекції синдрому вигоряння у медичного персоналу швидкої допомоги на основі комплексної оцінки його феноменології і патопсихологічних механізмів формування. Особистісні особливості персоналу швидкої допомоги.
При низкой оригинальности работы "Синдром професійного вигоряння і його психотерапевтична корекція у медичного персоналу швидкої допомоги", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Харківська медична академія післядипломної освіти Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, завідувач кафедри. Луценко Олександр Григорович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, професор кафедри;Виявити особливості соціального функціонування медичного персоналу швидкої допомоги з синдромом вигоряння. Визначено зміст і послідовність психокорекційних заходів, які сприяють корекції синдрому вигоряння, нормалізації психічного стану персоналу і редукції клінічних проявів синдрому вигоряння як результату преформування паттерну психологічного реагування з дезадаптивного до адаптивного. Крім того, співвідношення кількості жінок і чоловіків у лікарів як в цілому, так і серед осіб з синдромом вигоряння було аналогічним, у фельдшерів відносна кількість чоловіків з синдромом вигоряння була значуще більшою, ніж в цілому серед працюючих (p<0,01). Більшість медичного персоналу з синдромом вигоряння знаходилася в віці від 31 до 50 років (63,61±4,11%), при цьому розподіл персоналу за віком не мав статистично значущих розбіжностей з групою працюючих в цілому, за винятком осіб віком до 30 років. За цим показником розбіжності були виявлені серед осіб із стажем роботи до 3 років - лише 2,19±1,25% співробітників з синдромом вигоряння при 14,97±1,20% серед всього персоналу (p<0,001).Кількість осіб з І ступенем синдрому вигоряння складає 29,93±3,91%, з ІІ ступенем - 54,01±4,26%, з ІІІ ступенем - 16,06±3,14% і не має значущих розбіжностей між лікарями та фельдшерами. У осіб з ІІІ ступенем синдрому вигоряння в 77,27±8,93% випадків відмічається тип профілю з підвищенням показників за шкалами песимістичності, тривожності та соціальної інтроверсії. У осіб з ІІ ступенем синдрому вигоряння в 72,97±5,16% випадків відмічається тип профілю з підвищенням показників за шкалами імпульсивності та емоційної лабільності і зниженням показників за шкалою песимістичності. У осіб з І ступенем синдрому вигоряння у 75,61±6,71% випадків відмічається тип профілю з підвищенням показників за шкалами песимістичності, тривожності, соціальної інтроверсії і зниженням показників за шкалою оптимістичності. Питома вага осіб з акцентуаціями характеру серед медичного персоналу з ІІІ ступенем синдрому вигоряння складає 90,91±6,13% і значуще перевищує аналогічні показники серед персоналу з ІІ ступенем (56,76±5,76%) і І ступенем (58,53±7,69%) синдрому вигоряння.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
