Синдром підвищеної стомленості у хворих з поєднаною патологією гепатобіліарної та гастродуоденальної зон - Автореферат

Луганський державний медичний університет СИНДРОМ ПІДВИЩЕНОЇ СТОМЛЕНОСТІ У ХВОРИХ З ПОЄДНАНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ ТА ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ЗОН (клініко-патогенетична характеристика, лікування, реабілітація)В дисертації узагальнено дані комплексного клініко-лабораторного обстеження 182 хворих з наявністю синдрому підвищеної стомленості (СПС) на тлі хронічної поєднаної патології гепатобіліарної та гастродуоденальної зон. В диссертации приведены данные комплексного клинико-лабораторного обследования 182 больных с синдромом повышенной утомляемости (СПУ) на фоне хронической сочетанной патологии гепатобилиарной системы (у 100% пациентов - хронический некалькулезный холецистит, а также у 48,4% - хронический гепатит, у 11,0% - жировой гепатоз) и гастродуоденальной зон (у 14,3% - язвенная болезнь ДПК и у 85,7% - хронический гастродуоденит). Выделены два варианта течения СПУ - с преобладанием астено-невротических проявлений (69,2%), который в 3,7 раза чаще встречался у женщин, и с признаками хронической персистирующей вирусной (герпетической) инфекции на фоне умеренно выраженной астенической симптоматики (30,8%), частота которого в 1,6 раза была большей среди мужчин. Так, у преимущественного большинства обследованных определялись лабораторные признаки умеренно выраженного синдрома метаболической интоксикации, который характеризовался повышенным уровнем “средних молекул” в сыворотке крови и метаболитов перекисного окисления липидов на фоне снижения активности ферментов системы антиоксидантной защиты и уровня восстановленого глутатиона. У обследованных больных с СПУ выявлены иммунные нарушения: Т-лимфопения, дисбаланс основных регуляторных субпопуляций за счет более значимого уменьшения числа Т-хелперов (CD4 ), повышенный уровень циркулирующих иммунных комплексов сыворотки крови, преимущественно за счет наиболее патогенных среднемолекулярных (11S-19S) иммунных комплексов при возрастании уровня естественного ингибирующего фактора (ЕИФ) сыворотки крови, что коррелировало со степенью снижения концентрации IGM.За останнє десятиріччя в Україні простежується ріст захворюваності та поширеності хвороб органів травлення, в тому числі на хронічний гастрит та гастродуоденіт (ХГД), пептичну виразку 12-ти палої кишки (ПВ ДПК), хронічний холецистит, хронічні гепатити (ХГ), причому поширеність цих захворювань серед осіб молодого, найбільш працездатного віку зросла за цей період в 2,1-2,3 рази (М.В. Суттєво підвищилася також питома вага сполучної хронічної патології органів травлення, коли в однієї і тієї ж особи діагностується одночасно 2-3 та більше хвороб, наприклад хронічний некалькульозний холецистит (ХНХ) та ПВ ДПК, ХНХ та ХГД (Н.В.Харченко, 1998; Г.Ф.Фадєєнко, 1999). СПС - хронічний патологічний стан, що характеризується зниженням працездатності, підвищеною стомленістю, апатією, погіршенням памяті, періодичним субфебрилітетом, болем та першінням у горлі, підвищеною захворюваність на ГРВІ та рецидиви герпетичної інфекції (А.Ф.Возіанов, Г.М.Драннік та співавт., 1991, 1999). Метою роботи було вивчення клініко-патогенетичних особливостей синдрому підвищеної стомленості у хворих з поєднаною патологією гепатобіліарної системи та гастродуоденальної зони і розробка патогенетично обгрунтованих способів лікування і медичної реабілітації хворих з даною патологією. синдром гастродуоденальний патологія лікування Встановити доцільність включення до комплексу лікування хворих з СПС на тлі поєднаної патології гепатобіліарної системи та гастродуоденальної зони ербісолу в комбінації з адаптогенами рослинного походження - протефлазидом або екстрактом елеутерококу, а з метою імунореабілітації пацієнтів даної групи - манаксу.Якщо були виявлені маркери вірусних гепатитів (HBSAG, анти-НВЕ, анти-НВС, анти-HCV та інші), такі хворі з подальшого обстеження виключалися. Обстежені хворі були розподілені на дві групи, рандомізовані за віком, статтю та клінічним діагнозом, з яких основна (102 особи) поряд із загальноприйнятим лікуванням, що відповідало діагнозу та фазі патологічного процесу, одержувала додаткове введення ербісолу по 2 мл 1-2 рази на добу протягом 30 днів поспіль та екстракту елеутерококу (при переважанні астено-невротичної симптоматики) або протефлазиду (при ознаках персистуючої герпетичної інфекції процесу на тлі помірно вираженої астенії). Для вивчення розповсюдженості СПС серед осіб з поєднаною патологією органів травлення нами було проведено анкетування осіб, що знаходилися на диспансерному обліку у Луганському гепатологічному центрі з патологією жовчного міхура (ХНХ) та печінки невірусного генезу (хронічний токсичний гепатит), в яких при додатковому обстеженні було встановлено наявність також хронічної патології шлунка або ДПК (пептична виразка у фазі рубцювання або хронічний гастродуоденіт).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ