Символ у філософському дискурсі М. Бердяєва: лінгвокогнітивний аспект - Автореферат

Символ у філософському дискурсі М.Філософський дискурс становить величезний інтерес для сучасної когнітивної лінгвістики, що досліджує мовні форми втілення думки. Бердяєва йдеться практично в кожному дослідженні його творчості, проте тільки в роботах Г.П. Бердяєва, яка розвиває смислотворчий потенціал російської мови в одній із найскладніших та найбільш витончених сфер її використання - сфері філософської рефлексії, становить великий інтерес для сучасної лінгвістики як знакове явище в новітній історії (XIX-XX ст.) російської мови. Бердяєва; контекстуальний аналіз сприяв визначенню смислового оточення мовних одиниць (мікроконтексту) і функцій, виконуваних ними у складі цілого (макроконтексту); лінгвістичний експеримент здійснювався для моделювання мовної особистості філософа; частотний аналіз і контент-аналіз, реалізовані за допомогою компютерних програм, визначили кількісні параметри філософських символів М. Бердяєва. Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в розширенні уявлення про мовну особистість через характеристику символічного рівня мовної особистості філософа, розгляді теорії символу з лінгвістичних позицій, а також у виявленні системних ознак філософського дискурсу в цілому і М.Аналіз підходів до вивчення філософської мови показує, що дослідники 1) кваліфікують філософський дискурс як особливий режим функціонування мови; 2) акцентують звязок мови філософії з мовою повсякденного спілкування, убачаючи її специфіку в мотивованій, контекстно зумовленій трансформації загальномовних правил; 3) виявляють правила побудови філософського дискурсу, особливості його семантики й синтаксису; 4) стверджують «особистісний» вимір філософського тексту, унаслідок чого не існує фіксованих інваріантних філософських термінів, що виконували б операціональну функцію безпристрасного інструментарію, як це можливо в науці; 5) наполягають, що система філософських категорій визначається широким контекстом - конкретним філософським текстом, усією авторською філософською системою, певною школою чи традицією філософствування; 6) аналізують техніки побудови філософського міркування й аргументативні стратегії; 7) концептуалізують власну раціональність філософського дискурсу, яка не вичерпується логіко-поняттєвими мовними стратегіями, а органічно оперує художніми засобами. Основним смисловим переходом, що змістовно наповнює символ Человек, виступає звязок із символом Бог. На розкритті руху від Бога до Человека народжується символ Христа, на розкритті руху від Человека до Бога виникає символ Дух. Бердяєва становить цілісну систему, у якій кожний символ «започатковує» інший і всі повязані смисловими зчепленнями; кожний займає певне місце щодо інших і звернений до символів, які створюють його найближчий смисловий розвиток, а до решти - через них; кожний символ не має одного відокремленого значення, але концентрує множинність смислів, які багато в чому перетинаються. Так, наприклад, символ Человек найчастіше індукує появу символу Мир (таких пар на всьому масиві текстів філософа налічується 2459), другим за активністю вживання за символом Человек є символ Бог (1526 пар), найбільш активні також пари Человек - Дух (1133) і Человек - Свобода (1116).