Символіка жіночих образів у драмах Л. Старицької-Черняхівської "Гетьман Дорошенко" та "Іван Мазепа" - Статья

СИМВОЛІКА ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У ДРАМАХ Л.Наша національна традиція, як правило, відводить жінкам не досить помітну роль в історичних подіях, зокрема в добу національно-визвольних змагань гетьмана Богдана Хмельницького та його послідовників Петра Дорошенка й Івана Мазепи, що прагнули обєднати Україну і визволити її з кормиги Московського царства. Старицька-Черняхівська в історичних драмах «Петро Дорошенко», «Іван Мазепа» та інших також зосередила головну увагу на пошуках небуденною особистістю надскладного завдання - виправити фатальну історичну помилку, звільнити й обєднати батьківщину будь-якою ціною, проте оточила своїх трагічних персонажів низкою яскравих індивідуальностей, кожна з яких втілює певні риси українського жіноцтва - вроду і легковажність, терплячість і надійність, вірність і відданість, хазяйновитість і гостинність, військову доблесть і відвагу, владолюбство і підступність тощо. Актуальність нашого дослідження полягає у потребі заохочувати українок до активного громадського життя, дієвої суспільної позиції, відповідального ставлення до особистого впливу на важливі події в державі, адже сучасна жінка попри традиційну схильність до родинних турбот і домашніх клопотів мусить сьогодні не тільки дбати про дім, а й всіляко підтримувати національні переконання й морально-психологічну стійкість своїх мужчин, які й нині, як у давні часи, описані в драмах, стали на захист рідної землі від зовнішнього історичного ворога та його імперських планів. Зосередивши головну увагу на традиційній постаті Петра Дорошенка, авторка драми «Гетьман Дорошенко» виокремила також у творі ряд жіночих типів - постаті дочки полковника Яненка Прісі, її подруги, сироти Галі, яку взяв на виховання її батько, баби - господині на полковниковому хуторі, полковниці Шульги і величний образ України-Матері, у чиї вуста письменниця вклала історичну оцінку суперечливих і відчайдушних вчинків і рішень гетьмана в найтрагічнішу мить його життя. Відправляючи дружину в монастир, гетьман кидає їй в обличчя слова прозріння: В ту мить, Як милий твій життя для України Офірував, ти поруч тут жила, Сліпа, чужа, холодна!Старицька-Черняхівська вагомо і вмотивовано показала обумовленість їхнього приватного життя і державницьких рішень та вчинків присутністю поруч із ними жінки, здатної або надихнути і підтримати коханого, або завдати нелюбому чоловікові чи конкурентові-ворогові підступного удару. У драмах письменниці «Гетьман Дорошенко» й «Іван Мазепа» присутні яскраві, виняткові образи жінок - носіїв певних ментальних рис, символічних якостей, моральних характеристик та цінностей. Найвеличнішими рисами авторка наділяє Мотрону Кочубеївну, Галю Гармашівну, полковницю Шульгу, яких обєднують любов до свободи і ненависть до поневолювачів України, висока громадянська свідомість, почуття гідності, прагнення визволити рідну землю від ворога. Найкращі якості національного характеру, якими вирізняються ці жінки, - шляхетність, хоробрість, саможертовність, проникливість і стоїцизм, а також вірність справі чоловіка-воїна і державі, готовність у разі потреби кинути виклик родині, звичаям, церкві і суспільству загалом.