Символічні форми легітимації політичних режимів - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукНауковий керівник: Федорченко Володимир Миколайович, кандидат політичних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри політичних наук. Офіційні опоненти: Ткач Олег Іванович, доктор політичних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри політології; Захист відбудеться "19" січня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Невизнання з боку громадянського суспільства наявного в державі політичного ладу зумовлює ситуацію перманентної політичної кризи, громадянської пасивності та зневіри у владних інститутах, дестабілізацію політичної системи, а також унеможливлює будь-яку загальносуспільну мобілізацію з метою досягнення певних політичних цілей. Це визначає необхідність комплексного дослідження чинників легітимності політичного режиму, що передбачає вивчення латентних аспектів легітимаційного впливу на суспільну свідомість. Це зумовлює необхідність дослідження символічних форм легітимації політичних режимів як вираження неінституціональних та ірраціональних чинників їх стабільності. визначити особливості використання символічних форм легітимації політичних режимів за умов посттоталітарної трансформації сучасної України. Зокрема, виявлялись конкретно-історичні форми політичних режимів, визначалися ідейні передумови їх легітимності та визначалися безпосередні символічні форми легітимації;У першому розділі дисертації "Теоретичні засади дослідження символічного аспекту політики" подається огляд літератури, присвяченої проблемі символів та символічних форм політики, розглядаються концепції сутності політичного символу, визначаються основні аспекти використання символів у політичному процесі. Климанської, у яких символи а також символічні форми політики (насамперед, ритуали) розглядаються як основні елементи політичної комунікації. Еко) символ виступає в якості знаку (тобто предмету матеріального світу, що несе у собі інформаційне повідомлення), значення якого походить не із його фізичної природи, а із суспільної конвенції, котра визначає звязок знаку і значення. Таким чином, символ - це специфічний знак, що в межах конкретного суспільного контексту набуває загальнозрозумілого значення і в такому розумінні виступає основою для здійснення комунікації. Подібне розуміння символу є особливо цінним для політологічного дослідження, оскільки вказує на символ як виразника ірраціонального аспекту політики.У дисертаційному дослідженні наведене теоретико-методологічне узагальнення і вирішення на новому рівні проблеми, що виявляється у розкритті сутності та змістовних особливостей символічних форм легітимації політичних режимів. Політичний символ являє собою значимий обєкт матеріального світу, котрий внаслідок певної соціальної конвенції набуває політичного смислу, може втілювати у собі нескінченну кількість значень, функціонує у межах певного цілісного культурного простору, виражає у собі ірраціональну складову політичної свідомості, виконує функцію політичної комунікації через донесення до громадськості певних політичних смислів. Символічні форми політичної комунікації, виступають в якості інструменту для безпосереднього втілення політичного змісту, що може вільно поширюватися у межах певного суспільно-політичного дискурсу. Першоосновою легітимації традиційного авторитаризму виступає апеляція до божественно-надприродної сутності як джерела влади, що реалізується через проголошення божественної природи влади, залучення релігійних символів, організації політичного дискурсу у релігійних категоріях. Політичний дискурс тоталітаризму ґрунтується на надідеї, що втілюється в наочній символіці, персональних символах (вождях та героях), ритуалах, що виконують функції контролю.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ