Проблема можливості використання логічного інструментарію при інтерпретації деяких понять філософії XX - початку XXI ст. Поняття "симулякр" та його онтологічний статус. Використання мегастверджувальної логіки як засобу аналізу квазі множини симулякрів.
При низкой оригинальности работы "Симулятивна онтологія: спроба формально-логічної інтерпретації", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Симулятивна онтологія: спроба формально-логічної інтерпретаціїХотілося б додати, що якщо філософія - це троянда, то логіка - це шпильки на цій троянді, які деколи заважають насолоді прекрасним ароматом теоретичних побудов. Поняття «симулякр» посилає до цілої безлічі споріднених концептів, і, часто, породжує цю безліч (квазі)онтологічних понять, які конструюють постмодерністський образ світу. Тому симулякр не може бути інтерпретований, в строгому сенсі, через поняття «множини», але швидше через поняття «(квазі)множини». При аналізі (квазі)множини симулякрів використання символів «є« або «с«, які деколи використовуються для позначення логічної рівності, не є доречним, оскільки не про яке повне або часткове включення, або логічну рівність симулякру зі своїм прототипом, не може бути і мови і, як би це парадоксально не звучало, не є допустимим і їх зіставлення: реальність і гіперреальність - це швидше супідрядні множини, які разом з тим не допускають існування універсальної множини, яка б їх обєднувала. Для аналізу симулякрів має сенс використовувати лише два істиннісні значення:«1», «істинно», коли мова йде про тотожність симулякру самому собі в даний момент часу і даному відношенні і «>1», коли мова йде про відношення симулякру до свого прототипу або про співвідношення між (квазі)підмножинами симулякрів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
