Симптоматична епілепсія травматичного ґенезу (судово-психіатричний аспект) - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНауковий керівник доктор медичних наук, старший науковий співробітник Мельник Валентина Іванівна, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, заступник директора з наукової роботи і судової психіатрії Офіційні опоненти: доктор медичних наук, доцент Зайцев Олександр Олександрович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ наукових проблем судовопсихіатричних експертиз залежних станів, провідний науковий співробітник відділу доктор медичних наук, доцент Тітієвський Сергій Володимирович, Донецький Національний медичний університет ім. Захист дисертації відбудеться «28» травня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м.В останні роки спостерігається зростання показників захворюваності і хворобливості на епілепсію та збільшення питомої ваги хворих з непсихотичними психічними розладами (А.А Чуркин, 1997; Г.С. Епілепсія, що развинулась після церебрально-органічних уражень, увійшла до Міжнародної статистичної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10) як симптоматична епілепсія. Судові психіатри в основному відзначають складність судовопсихіатричної оцінки психічних розладів у хворих на епілепсію, враховуючи широкий діапазон поліморфізму її міжпароксизмальних клінічних проявів та пароксизмальних станів. Мельник, 2005), та недостатню ефективність примусових заходів медичного характеру (ПЗМХ), які застосовуються (про що свідчить практика судової психіатрії), нині немає спеціальних наукових розробок та рекомендацій по удосконаленню профілактичних заходів щодо скоєння як первинних, так і повторних кримінальних дій (КД) психічно хворими, а отже, і хворими на травматичну епілепсію. Мета роботи - розробити заходи з удосконалення профілактики протиправних діянь хворих на епілепсію травматичного ґенезу на основі визначення клініко-динамічної структури захворювання, соціальних і особистісних характеристик та їх значення при судовопсихіатричній оцінці психічних розладів у даного контингенту хворих.У 76,7 % хворих (І група - осудні) спостерігались сприятливий (повільнопрогредієнтний - у 70 % хворих та помірнопрогредієнтний - у 6,7 % хворих) перебіг, у 23,3 % хворих (ІІ група - неосудні) - несприятливий (швидкопрогредієнтний) перебіг захворювання та встановлені провідні клінічні синдроми: церебрастенічний - у 10,8 % хворих, зміна особистості за психопатоподібним типом - у 20,0 % хворих, зміна особистості за епілептичним типом з різним ступенем вираженості - у 60,0 % хворих, недоумство - у 9,2 % хворих. У І групі (осудні) легкі ЧМТ перенесли 44,6 % хворих, середньої тяжкості - 42,4 % хворих, тяжкі - 13,0 % хворих. На період дослідження у хворих І групи спостерігались наступні провідні міжпароксизмальні клінічні синдроми: церебрастенічний (14,1 %), зміна особистості за психопатоподібним типом (26,1 %), зміна особистості за епілептичним типом (59,8 %), серед яких у 23,6 % хворих відзначалась легка зміна особистості за епілептичним типом та у 76,4 % - помірна зміна особистості за епілептичним типом і легким інтелектуально-мнестичним зниженням. Так, окрім відзначених змін особистості, обумовлених захворюванням, у них спостерігались демонстративність (у 58,7 % хворих І групи та у 46,4 % - ІІ групи, р>0,05), надлишкове емоційне напруження (у 77,2 % хворих І групи та у 75,0 % - ІІ групи, p>0,05), внутрішня тривожність, неспокій (у 60,9 % - І групи та у 17,9 % - ІІ групи, р0,05), схильність до експлозивного типу реагування (у 90,2 % - І групи та у 100,0 % - ІІ групи, р0,05), схильність до асоціальної поведінки (у 60,9 % - І групи та у 53,6 % - ІІ групи, p>0,05), залежність асоціальної поведінки від середовищного впливу (у 56,5 % - 1 групи та у 60,7 % - ІІ групи, p>0,05), утруднення адаптації в міжособистісних стосунках (у 60,9 % хворих 1 групи та у 100,0 % - ІІ групи, р<0,05). Хворі І групи скоїли ПД на тлі церебрастенічного синдрому - у 10,8 % випадків, зміни особистості за психопатоподібним типом - у 20,0 %, за епілептичним типом - у 45,8 % випадків, а хворі ІІ групи - на тлі недоумства - у 9,2 % випадків, вираженої зміни особистості за епілептичним типом з помірним інтелектуально-мнестичним зниженням - у 3,3 % та в момент виникнення пароксизмальних станів - у 10,8 % випадків (у 7,5 % - у період сутінкового потьмарення свідомості та у 3,3 % - дисфорій).

2. Основний зміст