Симфонічна творчість Ференца Ліста - Курсовая работа

Міністерство культури України Київський національний університет культури і мистецтв Кафедра фольклору, народнопісенного та хорового виконавстваЯк відомо, саме симфонія здатна чи не найповніше розкрити становлення, розвиток і утвердження певної ідеї в її конфліктному розгортанні. Ґрунт для виникнення симфонії був підготовлений музикантами багатьох країн, і саме у творчості мангеймівців термін «симфонія» закріплюється за оркестровим циклічним твором (50-60-ті роки XVIII ст.). Симфонія - вища форма інструментальної музики, що представляє композитору широкий простір для втілення найграндіозніших тем. Важливою особливістю симфонічної музики є ідейний задум твору - глибокий і значний, що розкривається в широкому і різноманітному розвитку, часом конфліктному, суперечливому, напружено-драматичному. У його симфонічній творчості помітно зростає значення ліричного початку, а в центрі його художнього світу - людська особистість, яку він розкриває як лірик і одночасно як драматург, прагнучи до художнього відтворення обєктивної сутності людського характеру.Класичні зразки симфонії написані для симфонічного оркестру і являють собою цикл з 4 частин, перша з яких пишеться в сонатній формі. Існують також симфонії для струнного, камерного, духового та інших складів оркестру, для оркестру з соло інструментом (симфонія-концерт), багато творів цього жанру, особливо серед написаних у XX столітті, - мають відмінну від класичної будову. Ця форма вже тоді називалася симфонією і складалася з allegro, andante і allegro, що зливалися в одне ціле. Оркестрова танцювальна сюїта та її різновиди (дивертисмент, серенада, ноктюрн, касація), ансамблево-оркестровий концерт (Concertogrosso), пізніше-сольний концерт, увертюра (симфонія) оперного зразка (як вступ до опери, балету, пізніше - самостійна), симфонія, симфонічна програмна музика: концертна увертюра, симфонія, симфонічна поема і споріднені з нею жанри (симфонічна картина, симфонічна фантазія та ін.), сюїта програмного типу (з оперної, балетної музики та ін.), симфонієта, симфонічні варіації, фантазія на народні теми, рапсодія, легенда, капричіо, скерцо, попурі, марш, різні танці, мініатюри та інше. У класичній симфонії тільки перша і остання частини мають однакову тональність, а середні пишуться в тональності, споріднених з головною, за якою і визначається тональність всієї симфонії.Музичний критик, який написав багато статей про музику (Письма странствующего бакалавра”, “Исследование музики венгерских цыган”). Даний час був безкорисливим за своєю природою, він присвятив більшу частину свого життя заохочення інших композиторів. Він піддержував різні Національні школи композиторів: Шопена, Ґріґ, Сметану, Шумана, Берліоза, Вагнера, Бородіна, Римського-Корсакова. Ліст був пристрасним пропагандистом ідеї програмності в музиці. У звязку з програмністю він переосмислив класичні жанри і форми , і створив свій новий жанр симфонічна поема.12 із 13 симфонічних поем відносяться до часу розквіту його творчості Веймарськомого періоду (1848-1861), коли композитор був керівником та диригентом придворного Веймарського театру. У той же час і були створені Лістом симфонія «Фауст» і «Данте». Симфонічна поема втілює в собі конкретний програмний зміст, іноді дуже складний, у її формуванні властива повна стабільність і також в старших членів родини - симфонія і увертюра. Обєднуючим чинником, зазвичай підтримує принцип монотематизма (створення яскравих контрастних зображення, ґрунтуючись на мотив або теми). Але серед строкатого різноманіття сюжету дуже явно виділяється специфічна для Ліста філософська проблематика: проблема людського життя - “Прелюди”, “Гамлет”, “Прометей”, “Плач про героїв”, доля художника і призначення мистецтва - "Тассо", "Орфей", "Мазепа", доля народу і всього людства, "Угорщина", "Битва з гуни", "Чув на пагорбі".Цей жанр був покликаний виражати немузичні ідеї або переказувати музичними засобами досягнення літератури й образотворчих мистецтв. Єдність композиції досягалася введенням лейтмотивів або лейттем, що проходять через всю поему Ліст був одним із видатніших майстрів інструментовки, що використав ряд нових прийомів, заснованих на глибокому проникненні в природу оркестрових тембрів. Характерно, що і переворот, здійснений Лістом в фортепіанному мистецтві, значною мірою спирався на симфонічну трактовку фортепіано. Ліста значно змінилися - він прийшов до створення особливого, аскетичного й лаконічного стилю, вільного від романтичних перебільшень, значною мірою випередившим виразні засоби музики 20 століття. Ліста зіграла велику роль у становленні угорської національної композиторської школи і справила величезний вплив на розвиток світової музичної культури.

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні аспекти поняття «симфонія» та творчості.

1.1 Жанр симфонії та його використання у творчості композиторів

1.2 Загальні риси творчості Ф. Ліста

Розділ ІІ. Основні засади симфонічної творчості Ф. Ліста.

2.1 Роль Ф. Ліста в еволюції жанру симфонії

2.2 Характеристика творчості Ф. Ліста з огляду літератури на прикладі

Висновки

Список використаної літератури