Поняття швидкості та бистроти. Вікові, статеві і індивідуальні особливості розвитку швидкісних здібностей. Особливості методик розвитку швидкісних здібностей у молодших школярів. Розвиток швидкісних здібностей у середніх класах, у старшому шкільному віці.
До специфічних форм виявлення швидкості необхідно віднести: а) період рухової реакції (простий і складний); Ці форми прояву бистроти незалежні або мало залежні один від одного, не повязані (або мало повязані) з рівнем фізичної підготовки і не виявляють суттєвої кореляції з швидкістю рухів чи пересувань спортсмена, які вимагають від нього мязових напружень. Швидкість як генеральна здібність мало впливає на швидкісний показник обтяженого руху, якщо величина переборгованого зовнішнього опору виходить за межі 15-20%-силового потенціалу мязів. Швидкість у всіх специфічних формах її прояву визначається переважно двома факторами: оперативністю організації і регуляції нейромоторного механізму і оперативністю мобілізації рухового складу дії. Швидкість же рухів або переміщень - це функції бистроти, сили, витривалості, а також уміння скоординувати свої рухи в залежності від зовнішніх умов, у яких вирішується рухова задача.Вікові і статеві особливості розвитку швидкісних здібностей мають дуже складну картину: спритність має різні форми прояву, вікові зміни тимчасових показників кожної з них проходять нерівномірно і неоднаково у хлопчиків і дівчаток. Так, швидкісний час рухової реакції в рухові кисті вже у 9-11-річному віці стають близькими до показників дорослих, а у 13-14 років школярі досягають того ж у рухах плечей, стегна, гомілки і стопи. У 10-11 років річний приріст частоти руху деякою мірою знижується, в 12-13 років знову збільшується, в 14-16-річних приріст сповільнюється і є незначним в 16 років.Основний напрям у розвитку здібностей, які розглядаються, полягає у зменшенні часу простої рухової реакції, підвищенні швидкості виконання рухів окремими ділянками тіла, а також підвищенні швидкісних здібностей і конкретних рухових дій. У ролі засобів краще всього використовувати вправи, які вимагають реакції на раніше обумовлений сигнал (звуковий, зоровий, підштовхуючий), швидких локальних рухів і короткочасних переміщень. Скороченню часу простих рухових реакцій сприяє багаторазове виконання вправ з вираженим моментом реагування, суворо визначеним діям на стартовий чи інший санкціонуючий сигнал - вправи на швидкість реагування. Методичною умовою ефективності цієї вправи є перш за все зосередження оперативної установки того, хто виконує вправи, не на чекання сигналу до дії, а на моментальній відповіді (реагуванні) дією. До скорочення часу реагування приводить і виконання вправ на «швидкість реагування» в полегшених умовах (наприклад, стартових положень), а також методичний прийом, заснований на тісному звязку між бистротою реакції і здібністю розрізнити мікроінтервали часу.Закономірності морфо функціонального розвитку школярів і особливості розвитку швидкісних здібностей дозволяють розширити коло застосування методів і засобів для підвищення швидкості руху при бігові, ефективності відштовхування у стрибках, швидкості переміщення снарядів у метанні. У середньому шкільному віці все більше значення для підвищення швидкості руху має розвиток швидкісно-силових здібностей (у відповідному розділі). Для підвищення швидкості в бігові на короткі дистанції застосовуюються бігові вправи і завдання, які вкупі впливають, як на розвиток швидкісних здібностей, так і на удосконалення в техніці бігу. Найкращі результати дає використання при цьому групи методичних прийомів, які ставлять своїм завданням поступове підвищення швидкості, виконання вправи на змагання, щоб планомірно пристосовувати організм до специфічного швидкісного режиму роботи. Методи полегшення передбачають виконання вправ із зменшенням зовнішнього опору рухові, що створює передумови примусового характеру для енергії більш сильного потоку центральної імпульсації на моторну периферію, яка підвищує потужність, швидкість та частоту рухів.У школярів старших класів підвищення швидкості рухових дій проходить в основному за рахунок розвитку швидкісно-силових якостей, а також формування більш досконалої біодинаміки локомоцій людини.
План
План
1. Поняття швидкості та бистроти
2. Вікові, статеві і індивідуальні особливості розвитку швидкісних здібностей
3. Особливості методики розвитку швидкісних здібностей у молодшому шкільному віці
4. Розвиток швидкісних здібностей у середніх класах
5. Розвиток швидкісних здібностей у старшому шкільному віці
Список літератури
1. Поняття швидкості та бистроти
Список литературы
1. Волков Л.В. Виховання фізичних здібностей учнів. - К.: Рад. шк., 1980. - 102 с.
2. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 200 с.
3. Коробченко В.В. Легка атлетика. - К.: Вища школа, 1977. - С. 60.
4. Легкая атлетика / Под ред. Н.Г. Озолина, В.И. Вороненка, Ю.Н. Примакова. - М.: Физкультура и спорт, 1989. - С. 65.
5. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культури. -М.: Физкультура и спорт, 1991. - С. 181.
