Визначення поняття штрафу як виду покарання та його місця в системі покарань за чинним кримінальним законодавством України. Особливості застосування спеціальних правил призначення покарання при застосуванні штрафу та звільнення від цього виду покарання.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукУніверсальність даного виду покарання, з одного боку, і значна поширеність злочинів, за які доцільно було б його застосовувати, з іншого, здавалося б тягнуть за собою і значний обсяг застосування штрафу. Так, якщо за період з 1990 року по 2001 роки кількість осіб, на яких накладено штраф, зменшилася відповідно з 13,8 тисяч у 1990 році до 3,5 тисяч у 2001 році, то в подальші роки штраф як основний вид покарання призначався: у 2002 році 10510 засудженим особам (або 5,4 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році - 8915 особам (4,4 %); у 2004 році - 11393 особам (5,6 %); у 2005 році - 11668 особам (6,6 %); у 2006 році - 14196 особам (8,8 %). При цьому за цей же період штраф у якості додаткового покарання застосовувався: у 2002 році стосовно 50 осіб (або 0,03 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році - стосовно 42 осіб (0,02 %); у 2004 році - стосовно 235 осіб (0,1 %); у 2005 році - стосовно 158 осіб (0,09 %); у 2006 році - стосовно 165 осіб (0,1 %). Питання законодавчого визначення і практичного застосування даного виду покарання, а також загальні питання вчення про покарання, що мають безпосереднє відношення і до штрафу, досліджувалися в роботах багатьох криміналістів, зокрема: Ю. В. У звязку з цим, дисертанткою не було охоплено цілу низку питань, що стосуються штрафу як виду покарання, а саме: проблеми обчислення розміру цього виду покарання; проблеми встановлення його в санкціях статей Особливої частини; спеціальні правила призначення штрафу як виду покарання; застосування штрафу при заміні покарання; звільнення від відбування штрафу тощо.«Штраф в історії кримінального законодавства України» дисертант досліджує положення про штраф у таких основних історичних памятках вітчизняного кримінального права як: Руська Правда; Статут Великого Князівства Литовського (Литовський статут); Судебник 1497 року; Судебник 1550 року; Соборне укладення 1649 року; Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року; Укладення про покарання кримінальні і виправні 1845 року; Кримінальне укладення 1903 року; Кримінальний кодекс УСРР 1922 року; Кримінальний кодекс УРСР 1927 року; Кримінальний кодекс УРСР (України) 1960 року. По-третє, впродовж значного періоду вітчизняної історії штраф як вид покарання визначався в тій грошовій одиниці, яка на той чи інший момент знаходилася в обігу, і тільки в період гіперінфляції початку девяностих років ХХ ст. законодавець почав використовувати для визначення розміру штрафів певні умовні розрахункові одиниці. «Місце штрафу в системі покарань» дисертант, порівнюючи ступінь суворості правообмежень штрафу і таких покарань, як позбавлення військового, спеціального звання, рангу чину або кваліфікаційного класу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та громадські роботи, приходить до висновку, що штраф є більш суворим покаранням, порівняно з названими. «Встановлення штрафу як виду покарання в санкціях за злочини залежно від ступеня їх тяжкості» з посиланням на те, що в санкціях за тяжкі та особливо тяжкі злочини обовязково передбачаються тривалі строки позбавлення волі, до яких штраф навіть у значному розмірі не може бути адекватною альтернативою, обґрунтовується, що штраф як основний вид покарання може встановлюватися виключно у санкціях за злочини невеликої та середньої тяжкості. Якщо законодавець вважає за можливе встановити в якості альтернативного до позбавлення волі покарання у виді штрафу, то з метою більшої диференціації покарання та уникнення в правозастосуванні альтернативи «штраф або позбавлення волі», в цій санкції в якості альтернативних повинні встановлюватися такі види покарань, які є більш суворими, ніж штраф, але менш суворими, ніж позбавлення волі, зокрема: виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, обмеження волі тощо.Проте його потенціал в чинному кримінальному законодавстві розкритий далеко не повною мірою, що повязано з недостатньо точним визначенням місця цього виду покарання в системі покарань; використанням неадекватного сучасним реаліям способу визначення розміру штрафу як виду покарання; невирішеністю питання про співвідношення штрафу з характеристиками вчинюваного злочину та іншими видами покарань, які встановлюються у санкції; практично нереалізованою є ідея застосування штрафу як додаткового покарання; низкою законодавчих суперечностей та інших недоліків при формулюванні положень КК, що стосуються штрафу як виду покарання. Штраф у якості додаткового покарання може бути встановлений за злочин будь-якої тяжкості і призначається судом лише у випадках, якщо він спеціально передбачений в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.