Визначення поняття штрафу як виду покарання та його місця в системі покарань за чинним кримінальним законодавством України. Особливості застосування спеціальних правил призначення покарання при застосуванні штрафу та звільнення від цього виду покарання.
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукУніверсальність даного виду покарання, з одного боку, і значна поширеність злочинів, за які доцільно було б його застосовувати, з іншого, здавалося б тягнуть за собою і значний обсяг застосування штрафу. Так, якщо за період з 1990 року по 2001 роки кількість осіб, на яких накладено штраф, зменшилася відповідно з 13,8 тисяч у 1990 році до 3,5 тисяч у 2001 році, то в подальші роки штраф як основний вид покарання призначався: у 2002 році 10510 засудженим особам (або 5,4 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році - 8915 особам (4,4 %); у 2004 році - 11393 особам (5,6 %); у 2005 році - 11668 особам (6,6 %); у 2006 році - 14196 особам (8,8 %). При цьому за цей же період штраф у якості додаткового покарання застосовувався: у 2002 році стосовно 50 осіб (або 0,03 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році - стосовно 42 осіб (0,02 %); у 2004 році - стосовно 235 осіб (0,1 %); у 2005 році - стосовно 158 осіб (0,09 %); у 2006 році - стосовно 165 осіб (0,1 %). Питання законодавчого визначення і практичного застосування даного виду покарання, а також загальні питання вчення про покарання, що мають безпосереднє відношення і до штрафу, досліджувалися в роботах багатьох криміналістів, зокрема: Ю. В. У звязку з цим, дисертанткою не було охоплено цілу низку питань, що стосуються штрафу як виду покарання, а саме: проблеми обчислення розміру цього виду покарання; проблеми встановлення його в санкціях статей Особливої частини; спеціальні правила призначення штрафу як виду покарання; застосування штрафу при заміні покарання; звільнення від відбування штрафу тощо.«Штраф в історії кримінального законодавства України» дисертант досліджує положення про штраф у таких основних історичних памятках вітчизняного кримінального права як: Руська Правда; Статут Великого Князівства Литовського (Литовський статут); Судебник 1497 року; Судебник 1550 року; Соборне укладення 1649 року; Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року; Укладення про покарання кримінальні і виправні 1845 року; Кримінальне укладення 1903 року; Кримінальний кодекс УСРР 1922 року; Кримінальний кодекс УРСР 1927 року; Кримінальний кодекс УРСР (України) 1960 року. По-третє, впродовж значного періоду вітчизняної історії штраф як вид покарання визначався в тій грошовій одиниці, яка на той чи інший момент знаходилася в обігу, і тільки в період гіперінфляції початку девяностих років ХХ ст. законодавець почав використовувати для визначення розміру штрафів певні умовні розрахункові одиниці. «Місце штрафу в системі покарань» дисертант, порівнюючи ступінь суворості правообмежень штрафу і таких покарань, як позбавлення військового, спеціального звання, рангу чину або кваліфікаційного класу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та громадські роботи, приходить до висновку, що штраф є більш суворим покаранням, порівняно з названими. «Встановлення штрафу як виду покарання в санкціях за злочини залежно від ступеня їх тяжкості» з посиланням на те, що в санкціях за тяжкі та особливо тяжкі злочини обовязково передбачаються тривалі строки позбавлення волі, до яких штраф навіть у значному розмірі не може бути адекватною альтернативою, обґрунтовується, що штраф як основний вид покарання може встановлюватися виключно у санкціях за злочини невеликої та середньої тяжкості. Якщо законодавець вважає за можливе встановити в якості альтернативного до позбавлення волі покарання у виді штрафу, то з метою більшої диференціації покарання та уникнення в правозастосуванні альтернативи «штраф або позбавлення волі», в цій санкції в якості альтернативних повинні встановлюватися такі види покарань, які є більш суворими, ніж штраф, але менш суворими, ніж позбавлення волі, зокрема: виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, обмеження волі тощо.Проте його потенціал в чинному кримінальному законодавстві розкритий далеко не повною мірою, що повязано з недостатньо точним визначенням місця цього виду покарання в системі покарань; використанням неадекватного сучасним реаліям способу визначення розміру штрафу як виду покарання; невирішеністю питання про співвідношення штрафу з характеристиками вчинюваного злочину та іншими видами покарань, які встановлюються у санкції; практично нереалізованою є ідея застосування штрафу як додаткового покарання; низкою законодавчих суперечностей та інших недоліків при формулюванні положень КК, що стосуються штрафу як виду покарання. Штраф у якості додаткового покарання може бути встановлений за злочин будь-якої тяжкості і призначається судом лише у випадках, якщо він спеціально передбачений в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
