Шляхи вдосконалення лікування гострого холециститу у пацієнтів з високим операційним ризиком - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім.Робота виконана на кафедрі медицини невідкладних станів Київської медичної академії післядипломної освіти ім. СЛОНЕЦЬКИЙ Борис Іванович, доцент кафедри медицини невідкладних станів Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук БЕЗРОДНИЙ Борис Гаврилович, доцент кафедри хірургії Національного медичного університету ім. Богомольця МОЗ України доктор медичних наук, професор СКИБА Володимир Вікторович, завідувач кафедри хірургічних хвороб Медичного інституту Української асоціації народної медицини З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім.Збільшення кількості оперативних втручань з приводу гострого холециститу повязане з розширенням можливостей малоінвазивних технологій, їх активним впровадженням в невідкладну абдомінальну хірургію, а також із поступовим збільшенням хворих з гострою патологією позапечінкових жовчних протоків та жовчного міхура, особливо серед пацієнтів похилого та старечого віку, в котрих переважають ішемічна хвороба серця та її ускладнення, гіпертонічна хвороба, а нерідко і їх поєднання [Бутовский С.А. и соавт, 2001, Бобринская И.Г. и соавт., 2002, Ковальчук Л.Я., Максимюк В.І., 2002, Федоров А.В., Сажин А.В., 2003, Glen F.C., 2000]. Суттєве вдосконалення хірургічної техніки та анестезіологічного забезпечення сприяло розширенню показання до виконання лапароскопічної холецистектомії і в пацієнтів з важкими супутніми захворюваннями серцево-судинної та дихальної систем, для котрих традиційні оперативні втручання можуть супроводжуватись значним числом ускладнень та високою летальністю, що і стало підставою до адаптації цієї операції у хворих з високим ризиком оперативного втручання [Кустрьов В.І., 2001, Гарелик П.В. і співавт., 2002, Borzellino G.K. et al., 1999, Peters J.H., 2001]. Покращити результати хірургічного лікування гострого холециститу у пацієнтів із високим операційним ризиком шляхом удосконалення техніки оперативного втручання, а також зменшенням патогеного впливу при її виконанні на суміжні органи і структури. Вивчити та проаналізувати особливості розвитку гострого холециститу, а також негативні тенденції його лікування у пацієнтів з високим операційним ризиком. Практичне значення одержаних результатів: В роботі розроблений новий напрямок, технічні прийоми та підходи хірургічного лікування гострого холециститу у пацієнтів із високим операційним ризиком, що розширює показання до виконання радикальних оперативних невідкладних втручань, запобігає виникненню ускладнень під час проведення операції, сприяє покращенню протікання післяопераційного періоду, а також супроводжується зменшенням числа ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень та летальності.Другу групу склали 68 хворих, котрим виконували стандартну лапароскопічну холецистектомію з використанням напруженого карбоксиперитонеума, і третю - 28 пацієнтів, у котрих лапароскопічна холецистектомія виконувалась при використанні П-подібного лапароліфта. Для оцінки ступеню операційного ризику використовували класифікацію (ASA) стану фізичного статусу хворих, запропоновану американським товариством анестезіологів, згідно якої лише у 32 (19.1%) пацієнтів було констатовано другий ступінь операційного ризику, що було спричинено помірно вираженою супутньою патологією. Третій ступінь операційного ризику мав місце у 118 (70.2%) пацієнтів та був обумовлений: ішемічною хворобою серця, стенокардією напруги II - III функціонального класу, післяінфарктним кардіосклерозом, недостатністю кровообігу I - II ступеню, порушенням провідності серця, набутими вадами серця, гіпертонічною хворобою, хронічним обструктивним бронхітом, бронхіальною астмою, ожирінням II - III ступеню, цукровим діабетом. Аналіз супутньої патології у пацієнтів із гострим холециститом виявив переважне місце ішемічної хвороби серця з різноманітними її ускладненнями, найчастіше у поєднанні з гіпертонічною хворобою.Так, у першій групі їх було 51 (70.8%), у другій - 56 (82.3%) та в третій - 24 (85.7%) хворих. Високий ризик оперативного втручання обумовлюється не лише значною супутньою патологією, а також пізньою госпіталізацією пацієнтів, серед яких 71 (42.3%) пацієнт був доставлений до стаціонару у проміжку від 24 до 72 годин із моменту розвитку гострого холециститу, а майже кожен третій (53 хворих) госпіталізувався пізніше 3 діб.У дисертаційній роботі представлені експериментальні розробки П-подібного лапароліфта та обгрунтовані шляхи його клінічного втілення при хірургічному лікуванні гострого холециститу у пацієнтів із високим операційним ризиком, а також досліджено особливості змін окремих складових кислотно-основної рівноваги та газового складу крові при застосуванні напруженого карбоксиперитонеума, що сприяло розширенню показів до виконання радикальних оперативних втручань, покращило тактику та результати хірургічного лікування хворих.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ