Шляхи вдосконалення аналізу звітних даних, поданих до саморегулювальної організації - Дипломная работа

При всій різноманітності цілей і інтересів держави й саморегулювальних професійних обєднань, вони збігаються в прагненні розвивати ринок послуг і сприяти зростанню його ефективності, у першу чергу, шляхом підвищення якості роботи членів саморегулювальних організацій. Питання про саморегулювальні організації (СРО) здобуває особливу актуальність у контексті довгострокових завдань, що стоять перед Україною: розвиток громадянського суспільства й модернізація інститутів державної влади - скасування зайвих функцій і повноважень останньої. Там, де механізми саморегулювання досить розвинений, держава орієнтується на регулювання суспільних відносин з метою захисту приватного інтересу, розосередження суспільної влади, формування захисних механізмів саморегулювання й відновлення ефективності старих. Цьому слугує, по-перше, природнє формування й законодавче оформлення захисних механізмів суспільства (профспілки, союзи підприємців, споживчі товариств, рухи, партії); по-друге, державна політика демонополізації, підтримка плюралізму інтересів у суспільстві; по-третє, соціальна політика держави, націлена на захист окремих соціальних груп і в остаточному підсумку інтересів суспільства в цілому. Закріплення права на обєднання підприємців і професіоналів у саморегулювальні організації й впровадження загальних вимог до таких організацій на рівні закону є вкрай необхідним, тому що з одного боку, припускає можливість заміщення державного регулювання саморегулюванням, а з іншого враховує, що учасник ринку й будь-який вихідний на ринок субєкт повинні, приймаючи участь у саморегулювальній організації, керуватися стандартами її діяльності й підкорятися контрольним і наглядовим заходам для їхнього дотримання, що вживаються із її боку, і в остаточному підсумку політика діяльності саморегулювальної організації виробляється при його особистій участі.Саморегулювальна організація засновується професійними учасниками ринку цінних паперів для забезпечення умов їх діяльності, дотримання стандартів професійної етики на ринку цінних паперів, захисту інтересів власників цінних паперів і інших клієнтів професійних учасників ринку цінних паперів, що є членами саморегулювальної організації, встановлення правил і стандартів проведення операцій із цінними паперами, що забезпечують ефективну діяльність на ринку цінних паперів. Статус саморегулювальної організації надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) тим організаціям та обєднанням, які мають достатньо ресурсів для виконання статутних зобовязань (достатня кількість кваліфікованих спеціалістів, компютерного обладнання, засобів звязку, грошових коштів на здійснення контролю за діяльністю своїх членів, яка має відповідати законодавству України та інше) саморегулювальної організації щодо розробки та впровадження правил, стандартів та вимог до здійснення операцій на фондовому ринку, сертифікації фахівців фондового ринку, надання ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку у випадку делегування таких повноважень, збору, узагальнення та аналітичної обробки статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку, впровадження кодексів поведінки, регламентів та правил здійснення операцій з цінними паперами, забезпечення своєчасного інформування учасників про зміни внутрішніх процедур, правил діяльності та законодавства про цінні папери, та всі зміни, що вносяться до нього. 4) інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про всі зміни, що вносяться до нього; 5) розроблення та контроль за дотриманням норм та правил поведінки, регламентів, правил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців - учасників саморегулювальної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами, та інших документів, передбачених законодавством; Кожний учасник ринку цінних паперів може входити до складу кількох саморегулівних організацій згідно з функціями, які він виконує відповідно до ліцензії, або бути учасником однієї саморегулівної організації у разі, коли її правила стосуються всіх функцій (видів діяльності), які він може виконувати відповідно до ліцензії.Саморегулівними організаціями (selfregulatory organizations) у світовій практиці визнають підприємницькі асоціації, добровільні обєднання, які встановлюють для своїх членів формальні правила у веденні бізнесу. За такого визнання держава, так би мовити, віддає частину своїх функцій з нагляду й регулювання ринку, щоб професійні оператори ринку цінних паперів самі встановлювали для себе правила гри та здійснювали контроль за їх виконанням, маючи на увазі, що цей контроль (за обсягом та якістю) значно результативніший за наглядову діяльність, обмежену державою. Натомість, в інших країнах моделі регулювання ринку цінних паперів передбачають жорсткість державних наказів і значно меншу активність професійних учасників у встановленні й контролі правил на ринку. 1 закону зазначено, що саморегулівна організація - добровільне об

Зміст

Вступ

Розділ 1. Розвиток та саморегулювання СРО в Україні

1.1 Теоретичні аспекти саморегулювання на фінансовому ринку

1.2 Правові засади створення та діяльності СРО на фінансовому ринку України

1.3 Функції СРО та їх значення для ринку

Розділ 2. Аналіз звітності учасників СРО

2.1 Порівняльний аналіз діяльності різних сегментів фінансового ринку (ПФТС, ПАРД, УАІБ, АУБ, СЛОУ, ВАКСУ)

2.2 Економічні показники звітних даних КУА

2.3 Напрямки аналітичної обробки звітності

2.4 Діяльність УАІБ у сфері розвитку законодавства

Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу звітних даних поданих до СРО

3.1 Економічні шляхи

3.2 Правові шляхи

Висновки

Список використаних джерел

Додатки