Шляхи розвитку української вокальної педагогіки кінця ХІХ - початку ХХ століття (Львів, Київ) - Магистерская работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. А. С. Магістерська робота зі спеціальності: “Викладач вокалу, вчитель музики” Тема: «Шляхи розвитку української вокальної педагогіки кінця ХІХ - початку ХХ століття (Львів, Київ)»Питання розвитку вокальної педагогіки в Україні знаходиться в початковому стані розробки. Розробка проблеми розвитку вокального мистецтва України має фрагментарний характер. Окремі дослідження вокально-педагогічної творчості видатних співаків, педагогів-вокалістів були проведені Л. Б. Мета визначає і завдання: визначити місце і значення мистецтва сольного співу, вокальної педагогіки в українській культурі рубежа XIX - початку XX ст.; прослідкувати процес формування вокального мистецтва в регіонах України (Львів, Київ) у визначений період; висвітлити вокально-педагогічну діяльність видатних співаків-педагогів, які стали фундаторами вокальнлї педагогіки в Україні (О. У праці зроблена спроба дати цілісний погляд з історії розвитку вокальної педагогіки в Україні; спроба зясувати теоретичні основи методичних принципів української вокальної педагогіки, висвітлити основоположні методи виховання співацького голосу і підготовки проесійних співаків в Україні.Формування оперного мистецтва в Україні було започатковано у другій половині XIX ст. Питання історії розвитку оперного виконавства розглядається в посібниках, наукових публікаціях, присвячених проблемі розвитку зарубіжного оперного виконавства і вокальної педагогіки. Стахевич подає класифікацію наукової літератури, досліджуючи проблему формування вчення про співацький голос в італійській оперній культурі. вокальний педагогічний крушельницька Розвиток вокальної освіти в Україні і за рубежем сприяв створенню навчальних посібників з історії, теорії та основ вокальної методики. Вона почала формувати сучасну вокально-педагогічну практику ще в XIX ст. у Франції, Італії, Німеччині, Росії: „Трактат про співацький голос”(1853, 1857) М.Проблема шляхів розвитку вокальної педагогіки в Україні, виявлення закономірностей процесу формування української вокальної школи ще мало розроблена і актуальна для наукових досліджень. У той складний історичний час Україна не мала своєї державності й перебувала під владою Австро-Угорської монархії, панської Польщі, царської і більшовицької Росії, фашистської Німеччини. Вербицький та ін., які своєю творчістю і всією діяльністю впливали на піднесення національно-визвольного руху в усіх українських землях. Вітошинський своїм коштом утримував одночасно школу співу і музики, після тримісячного навчання в якій вчителі і дяки ставали диригентами хорів у своїх місцевостях [170; 92-94]. На той час в Галичині була поширена західноєвропейська музика, яка суттєво впливала на творчість місцевих композиторів, а найбільше на театральні пєси з музикою і співом.Ламперті навчав співаків вмінню правильно витрачати дихання (грудно-діафрагматичний тип), використовував для вокальних вправ в якості основного звуку склад „la” (так як він вимовляється у слові lanima - душа), рекомендував на перекір французькій школі співати головним чином вокалізи, домагався максимальної звучності, виразності і гнучкості голосу для найбільш повної передачі співаком задуму композитора. Працюючи вчителем загальноосвітньої школи, Мишуга займається співом у Львівській консерваторії у відомого професора В.Висоцького, з класу якого вийшли прославлені співаки С.Крушельницька, Ю.Манн, А.Дідур, Є.Штрассерн, Я.Королевич-Вайда, М.Левицький та інші. На Львівській сцені О.Мишуга вперше виступив у вересні 1880 року у фрагментах із опери «Страшний двір» С.Монюшка і своїм співом справив на слухачів гарне враження. Мишуги український театральний критик С.Чернецький [123, 16]. О.Мишуга був поетом у співі. Мишуга іноді місяцями тримав учня на 3х - 4х звуках, удосконалюючи правильність емісії голосу на найменшому для співака діапазоні і, таким чином, підготовляв грунт під усю будову голосу і розчищав шлях до крайніх тонів діапазону.Нею була українка Соломія Крушельницька (1872, Біля винці - 1952, Львів). Крушельницька дебютувала на сцені Львівської опери в партії Леонори («Фаворитка» Г.Доніцетті), а трохи пізніше виступала в партії Сантуцци («Сільська честь» П. Крушельницька мала ангажемент Великого театру у Варшаві, на сцені якого в цей час виступали Е. У Крушельницької вокальна техніка була бездоганною, співачка володіла шаляпінським секретом - "інтонацією душевного стану" (за Шаляпіним - "интонация вздоха"). Вже у 1894 р., після виступів у Львові, С.Крушельницька висловлює свої нові погляди на мистецтво: "... я вправді за два дні можу вивчити слова напамять, але мені цього замало, бо, прагнучи подати артистично виконану річ, треба студіювати оперу так, щоб і самим звуком голосу виражалося значення слова" [148, 11] (співачці в цей час було лише 22 роки).Героїчний тенор, українець Модест Менцинський дивував Європу виконанням оперних партій у вагнерівському репертуарі.

Зміст

Вступ

1. Вокальна педагогіка і наука: сучасний стан проблеми

2. Розвиток вокальної педагогіки у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ століття

2.1 Культуротворчі процеси в Галичині, як передумова виникнення професійного оперного співу

2.2 Формування вокально-педагогічних засад у Львові в кінці ХІХ століття

2.3 С. Крушельницька і вокальна педагогіка

2.4 М. Менцинський і впливи німецької вокальної школи

2.5 Висновки розділу

3. Формування вокальної педагогіки в Києві

3.1 Деякі тенденції розвитку музичного мистецтва в Києві: Лисенко і Мишуга

3.2 Вокально-педагогічна практика видатних співаків регіону на рубежі ХІХ-ХХ століть

3.3 Реорганізація вокальної освіти в Києві на початку ХХ століття

3.4 Висновки розділу

Висновки

Список використаних джерел