Шляхи розвитку фінансування галузі охорони здоров’я України - Дипломная работа

Як відомо, критерії здоровя населення є найважливішим показником соціального, економічного, культурного та духовного розвитку суспільства, а також одним із головних елементів національного багатства будь-якої країни. У ХХІ сторіччя здоровя людини, зокрема стан і рівень громадського здоровя, економічно розвинені, демократичні країни світу ставлять у центр своєї суспільної уваги, оскільки зміцнення та збереження здоровя людини так і залишається не вирішеною проблемою. До того ж слід відзначити, що функціонуючої системи охорони здоровя як важливої галузі соціальної сфери країни економічні перетворення останніх років, на жаль, не торкнулися. Основними завданнями є дослідження ролі та значення видатків на систему охорони здоровя України; ознайомлення із механізмом фінансування медичної галузі України; аналіз динаміки та структури видаткової частини місцевих бюджетів на охорону здоровя; дослідження основних факторів, які впливають на ефективність фінансування системи охорони здоровя; надання пропозицій щодо удосконалення процесу фінансування видатків на охорону здоровя.Основу державної політики охорони здоровя формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоровя, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження загальнодержавних програм охорони здоровя [1]. Держава сприяє розвитку наукових досліджень у галузі охорони здоровя і впровадженню їх результатів у діяльність закладів і працівників охорони здоровя. Місцеві органи управління охороною здоровя здійснюють контроль за якісним наданням медичної допомоги підприємствам, установам та організаціям державної, місцевої і приватної системам охорони здоровя, а також особам, які займаються приватною медичною практикою [3]. Кошти Державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, асигновані на охорону здоровя, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоровя та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. Всі заклади охорони здоровя мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями і окремими громадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу встановлювати плату за послуги в галузі охорони здоровя.Сукупні ж видатки на охорону здоровя практично вдвічі перевищують цей показник. Однак, видатки на охорону здоровя неефективні, що є наслідком, зокрема, чинної регуляторної бази, яка обмежує гнучкість бюджетів на рівні закладів охорони здоровя та органів місцевого самоврядування. нормативи у сфері охорони здоровя, встановлені МОЗ України, накладають суттєві обмеження на постачання медичних послуг і перешкоджають ефективному управлінню закладами охорони здоровя; Врешті, цей показник значно збільшують неформальні (неофіційні) платежі за надання послуг з охорони здоровя: Україна має один з найгірших профілів щодо неофіційних (неформальних) платежів у сфері охорони здоровя з-поміж інших країн регіону Східної та Центральної Європи. При цьому Україна має 5,74 лікарні на 100 тис. населення, що вдвічі більше за цей показник для країн - нових членів ЄС (2,75); кількість стаціонарних ліжок в Україні на 50% більша за середній показник для ЄС, а ліжок в лікарнях для пацієнтів з гострими захворюваннями - на 70%.Принаймні в СРСР, а тепер і в Україні заробітна плата жодного лікаря не залежить від того, одужав пацієнт після його лікування чи помер. Зрештою дійшло до того, що частини було названо «послугами» і лікарі стали вчитися надавати послуги, фрагменти допомоги. Тим не менше, втілити принцип обєднання процесів та результатів можна тільки тоді, коли всі ці лікарі будуть інтегровані у один ланцюжок із «зцілення» певного захворювання. Перший етап: сімейний лікар раптом вперше чує від свого пацієнта скарги на щось, схоже на ішемічну хворобу серця, направляє пацієнта до кардіолога; Другий етап: кардіолог в поліклініці бачить на зробленій ЕКГ шуми, а аналізи показують серйозно підвищений рівень холестерину в крові; пацієнт направляється до діагностичного центру, де йому роблять ангіографію та МРТ головного мозку; в результаті знайдено небезпечне звуження коронарних артерій та судин головного мозку; Третій етап: медикаментозне лікування для запобігання інсульту і ангіопластика коронарних артерій; Четвертий етап: медикаментозне відновлення організму. У новому історичному контексті, або у так званих перехідних умовах, коли: грошей у населення меншає, а ціни зростають, зменшується ВВП і реальний рівень витрат держави, відбувається фіскальний шок, стрімке та неочікуване зниження рівня доходів держави, на фоні дерегуляції збільшуються тарифи на енергоносії та комунальні послуги, зростає вартість л