Шляхи покращення інноваційного типу розвитку - Курсовая работа

Діяльність суспільства, яка характеризує його розвиток, - це специфічний спосіб ставлення людини до дійсності. Будь-яке економічне ставлення персоніфіковане, тобто здійснене в людях, зайнятих у будь-якій економічній діяльності, і опредмечено, втілено в матеріальних і духовних результатах, підсумках людської праці. Це пояснюється тим, що в економіці є три компоненти - люди, речі та відносини людей з приводу речей. Люди - рушійна сила економічного розвитку і тільки з погляду їхньої діяльності можна зрозуміти, що таке бізнес. У процесі діяльності люди змінюють світ, перетворюючи явища природи і суспільства в обєкти своєї діяльності, свого діла чи бізнесу, а себе - в діяльних субєктів - бізнесменів.Сучасний етап повязаний із зайняттям чільного місця серед складових динамічних порівняльних переваг науково-технічними досягненнями та інноваціями на всіх стадіях життєвого циклу продукту, починаючи від створення товару або послуги, через просування його від виробника до споживача та закінчуючи наступною утилізацією. В країнах, що належать до інноваційних лідерів, спостерігається висока концентрація найбільш рентабельних видів бізнесу (з найбільшим вмістом доданої вартості в ціні продукту), переважно високотехнологічна структура національного виробництва, винесення за межі власної країни промислово-технологічного циклу виробництв, які є екологоємними, ресурсоємними тощо, зосередження найбільших фінансових потоків. Нестабільна політична ситуація на теренах української державності, нестійка і несформована законодавча база (наприклад Закон України "Про ринок землі в Україні"), не спроможна підвищувати економічну стабільність, запровадження відкритості ринків на території нашої держави, менталітет людини пострадянського світогляду, невміння правильно вести бізнес - ось ці причини, які найближчим часом потрібно подолати в контексті розгляду української проблеми запровадження інноваційної техніки і технологій у сільське господарство і збільшення інвестицій в нашу країну загалом. При побудові інноваційної системи аграрного підприємства необхідно враховувати, що перша безпосередньо впливає на базові організаційні якості останнього: 1) чутливість (здатність підприємства передбачати проблеми та можливості, а також приймати стратегічні рішення, пристосовуючись до зовнішніх змін); 2) експериментування (рівень обєктивності оцінки нових ідей у підприємстві); 3) внутрішня комунікативність (здатність розповсюджувати релевантну інформацію по структурних підрозділах); 4) готовність до ризику (здатність інвестувати інноваційні процеси, навіть в умовах невизначеності, з метою удосконалення діяльності); 5) здатність контролювати процеси, які продовжуються змінами й інноваціями. Формування інноваційного потенціалу залежить від того, наскільки виробнича система підприємства готова сприйняти інновацію - визнання її у випадку, коли виробнича система заінтересована і підготовлена до впровадження або відторгнення, коли інновації вступають у протиріччя з інтересами підприємства, а виробнича система є не готовою до впровадження [4].Перехід до ринкових відносин супроводжується посиленням конкуренції та звуженням ролі держави в економіці. посилення державного контролю за витратами коштів центрального бюджету, що спрямовуються на інвестиції у формі безоплатного бюджетного фінансування та у формі кредиту. Назріла гостра потреба у виробленні дійової державної інноваційно-інвестиційної політики щодо трансформації економіки, спрямованої на диверсифікацію її структури, надання пріоритету розвитку наукомістких галузей, а також галузей, розвиток яких має сприяти орієнтації української економіки на значне збільшення в її структурі частки споживчого комплексу. Потрібні нові підходи до інноваційно-інвестиційної політики та механізму її реалізації, форми впливу держави на процеси, що відбуваються в цій сфері. Згідно з Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон ”,.. на території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо.До них відносяться обсяг реалізації продукції, середня спискова чисельність чоловік, основні виробничі фонди тис. грн, фонд оплати праці тис. грн, собівартість одної тони виробленої продукції, прибуток тис. грн. Вартість основних фондів у порівнянні з першим роком у другому році знизилась на 3,8%, і в третьому році знизилась на 16,42%. Зменшення вартості основних фондів зумовлено вилученням деяких основних засобів, які були безпосередньо зайняті в реалізації продукції, та фізичним зносом техніки (бензовози, резервуари для зберігання пального, колонки АЗС та ін.). Фонд оплати праці знижується протягом 2008-2010 років відповідно на 12,32% та 12,37% у порівнянні з першим роком. Порівнюючи фактичну реалізацію продукції 2010 року з 2008 роком 49915/621

Содержание

Вступ

1. Методологічні основи дослідження формування інноваційного розвитку та підприємництва

1.1 Поняття та значення інноваційного розвитку

1.2 Суть інноваційних структур

2. Аналіз обсягу реалізації нафтопродуктів на "ЛУКОЙЛ"

2.1 Загальна оцінка діяльності підприємства

2. 2 Аналіз зовнішнього середовища діяльності підприємства

3. Шляхи покращення інноваційного типу розвитку

Висновки

Використана література