Шляхи підвищення ефективності використання потенціалу земельних ресурсів - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукСучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування: порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту; розораність сільськогосподарських угідь досягає 80%, а в ряді регіонів перевищує 88% (86,2% в Миколаївській області) і є найвищою у світі; до обробітку залучені малопродуктивні угіддя, включаючи прируслові луки і пасовища та схилові землі. Нераціональне використання земель сільськогосподарського призначення призвело до зниження родючості ґрунтів: майже на всіх землях спостерігається зменшення вмісту гумусу в ґрунті. У звязку з цим на даному етапі постає проблема наукового обґрунтування та запровадження заходів, що сприятимуть розвитку сталого землекористування, підвищенню еколого-економічної ефективності використання потенціалу земельних ресурсів. Проте, слід відмітити, що практично всі дослідження, які проводились в умовах Півдня України, було проведено в дореформений період, в умовах командно-адміністративної економіки, державної та колективної власності. В процесі дослідження використовувались такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків), метод групувань (при виявленні взаємозвязку між балансом гумусу в ґрунті та питомою вагою посівів с.-г. культур), порівняльний та графічний методи, кореляційно-регресійний аналіз (при виявленні залежності між врожайністю соняшнику та питомою вагою посівів соняшнику в загальній площі посіву та дозою внесення органічних добрив), метод найменших квадратів (при вивченні динаміки врожайності основних сільськогосподарських культур), аналізу і синтезу (вивчення й аналіз стану земель, еколого-економічної ефективності їх використання), метод моделювання (при розробці моделі ґрунтозахисної системи землеробства), монографічний (при дослідженні сутності ефективності виробництва, методик та підходів оцінки ефективності, механізмів підвищення еколого-економічної ефективності).У першому розділі “Науково-теоретичні основи економічної і екологічної ефективності виробництва” розглянуто сутність та види ефективності виробництва, роль земельних ресурсів та особливості їх впливу на формування розміру ефекту, а також методологічні підходи до оцінки еколого-економічної ефективності використання виробничого потенціалу в ринкових умовах господарювання. При визначені шляхів підвищення ефективності використання потенціалу земельних ресурсів слід враховувати, що земля як фактор виробництва в виробничій функції у порівняні з працею та капіталом має ряд принципових відмінностей: гранична межа заміни землею інших ресурсів визначається не тільки спадним ефектом масштабу, а, в першу чергу, просторовою обмеженістю; межі замінності землі працею чи капіталом дуже звужені; запровадження у виробничий процес досягнень НТП дещо розширює ці границі, але на незначні величини; здатність землі підвищувати родючість ґрунту за умов правильного використання дозволяє отримувати зростаючий ефект без збільшення масштабу виробництва. В цілому науковці в питанні щодо підвищення ефективності використання природного потенціалу землі розділились на три табори, оскільки головні розбіжності полягають у визначені ефективної системи землеробства: перший табір представляють економісти аграрники, які наголошують на інтенсивному землеробстві; друга група науковців наполягає на застосуванні альтернативних (біологічних) систем землеробства; представники третього блоку пропонують раціональне поєднання окремих заходів, що передбачає інтенсивне використання землі, та елементів біологічного землеробства, направленого на відновлення родючості ґрунту, - тобто запровадження ґрунтозахисних систем землеробства. Існуючі теоретико-методологічні підходи до проведення еколого-економічної оцінки ефективності використання виробничого потенціалу не виконують в повній мірі поставлене завдання здійснення оцінки з ряду причин: по-перше, вітчизняна наукова думка не зовсім повно визначає предмет оцінки ефективності; по-друге, в аграрному секторі існують специфічні галузеві особливості, які, у сою чергу, не враховано зарубіжною науковою думкою; по-третє, вітчизняна наукова думка не має досвіду здійснення оцінки ефективності використання виробничого потенціалу в умовах становлення нової системи економічних відносин; по-четверте, і зарубіжні, і вітчизняні науковці при здійсненні оцінки ефективності використання виробничого потенціалу зосереджують увагу лише на економічних результатах. Аналіз даних свідчить, що в Миколаївській області зосереджено значний земельно-ресурсний потенціал: загальна земельна площа області становить 2458,5 тис. га, що складає 4,1% від загальної площі країни; площа сільгоспугідь - 2012,7 тис. га або 5,2% від площі сільськогосподарських угідь України; площа ріллі - 1700,3 тис.

1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ