Шляхи оздоровлення підприємств у кризовому стані через процедуру банкрутства - Дипломная работа

Шляхи оздоровлення підприємств у кризовому стані через процедуру банкрутстваПерехід економіки України до розвинутих ринкових відносин господарювання потребує запровадження, удосконалення та сприяння дієвості інститутів ринку, одним з яких є банкрутство. Інститут банкрутства у ринковому середовищі підтримує фінансову дисципліну субєктів господарювання, уможливлює заміну неефективного власника ефективним з метою оздоровлення підприємств у кризовому стані, забезпечує задоволення вимог кредиторів. У мікроекономічному розумінні банкрутство є станом неплатоспроможності, оскільки офіційно банкрутом воно може стати тільки після судової процедури. У цьому сенсі банкрутство є своєрідним індикатором помилковості шляху, який обрало підприємство, що призвело до розвитку кризового стану. Тому залежно від загальноекономічних умов та конкретної ситуації на мікрорівні інститут банкрутства можна розглядати як механізм припинення діяльності підприємств, бізнес яких виявився обєктивно невдалим і не має потенціалу; шлях розвязання фінансових та управлінських проблем компаній, пошук можливих альтернатив розвитку з іншими власниками, новими можливостями; механізм підвищення ефективності діяльності підприємства за допомогою зменшення тягаря боргів; форму приватизації державного майна у разі, якщо фінансові складнощі виникли у державного підприємства, призначеного до передачі у приватну власність.Поняття "криза на підприємстві" може мати як негативний, так і позитивний відтінок. Доленко дає визначення кризи на підприємстві як неадекватності діяльності підприємства ринковому середовищу. Криза означає, що організаційна інерція не дозволяє підприємству швидко і рішуче привести свою стратегію у відповідність із галузевим середовищем. На підприємстві як мікроекономічній системі можуть виникати такі види криз: 1) організаційна - повязана з невідповідністю структури організації підприємства його діяльності чи умовам функціонування, які диктує ринок (криза поділу, інтеграції, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, адміністративних одиниць, філій, дочірніх підприємств тощо); 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом" боржник - це субєкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобовязання перед кредиторами, у тому числі зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, податків і зборів обовязкових платежів, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.В Україні, де протягом тривалого часу панувала неринкова система господарювання, яка не визнавала банкрутство як економічне явище, немає загальновизнаної вітчизняної методики визначення загрози банкрутства субєктів господарювання. Тому доводиться користуватися або творчими українськими або зарубіжними методичними підходами прогнозування банкрутства підприємств, яких є чимало (майже у кожному дослідженні проблеми банкрутства пропонуються нові методики). Класифікація систем показників: 1) Виходячи з інформаційного забезпечення розрахунку показників можна виокремити показники експрес-діагностики (розраховуються на підставі тільки публічної звітності підприємства - затверджених форм фінансової звітності) і показники фундаментальної діагностики (здійснюються спеціалістами самого підприємства або за його згодою відповідними фахівцями, тому їх розрахунок потребує більш складного інформаційного забезпечення). 3) Щодо призначення (сфери застосування) показників можна виокремити показники поточної загрози банкрутства (оцінка загрози порушення передбачених законодавством про банкрутство термінів виконання фінансових зобовязань за рахунок наявних високоліквідних активів або наявність передумов для ініціювання судових процедур - це показники, що мають еталонний мінімум або критичне значення) та показники майбутньої загрози банкрутства (дослідження динаміки показників структури капіталу, оборотності та прибутковості за ряд періодів). Реалізація цього методичного підходу передбачає визначення таких показників: Власні обігові кошти (ВОК) підприємства: ВОК=ВК ДП-ПА, деПодолання кризового стану на підприємстві потребує спеціальних заходів або ж зупинки діяльності підприємства і руйнування його як мікроекономічної системи. Бланк із санацією ототожнює лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Тобто санація - це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до оздоровлення. У цьому контексті розрізняють два види санаційних заходів: санація із збереженням існуючого юридичного статусу підприємства боржника; санація зі зміною організаційно-правової форми і юридичного статусу санаційного підприємства (реорганізація). З метою контролю і допомоги підприємству, комерційний банк в переліку умов санації може зажадати введення до складу керівництва

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи процедури банкрутства і санації підприємств

1.1 Сутність, ознаки і причини банкрутства субєктів господарювання

1.2 Методологічні основи визначення ймовірності банкрутства субєктів господарювання

1.3 Санація як основний шлях до оздоровлення підприємства у кризовому стані

Розділ 2. Особливості процедури банкрутства та шляхів оздоровлення підприємств у кризовому стані в Україні

2.1 Становлення і характер інституту банкрутства в Україні

2.2 Макроекономічний рівень аналізу процедури банкрутства українських підприємств

2.3 Мезоекономічний рівень аналізу процедури банкрутства українських підприємств

2.4 Мікроекономічний рівень аналізу процедури банкрутства українських підприємств

2.5 Шляхи оздоровлення підприємств у кризовому стані через процедуру банкрутства на прикладі ВАТ "Вінницький олійно-жировий комбінат" і ВАТ "Червоноградська автобаза"

Розділ 3. Банкрутство і санація підприємств у зарубіжних країнах

3.1 Аналіз процедури банкрутства у Великобританії, США, Німеччині, Російській Федерації

3.2 Приклади впровадження санаційних заходів у процедурі банкрутства підприємств у Великобританії, США, Німеччині, Російській Федерації

3.3 Можливості використання іноземного досвіду для удосконалення процедури банкрутства в Україні

Висновки

Список використаної літератури