Шляхи оптимізації викладання елементарної теорії музики студентам режисерських спеціалізацій - Автореферат

Шляхи оптимізації викладання елементарної теорії музики студентам режисерських спеціалізаційУ Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття)» підкреслюється також необхідність ширшого впровадження у вищу школу сучасних педагогічних технологій, спрямованих на забезпечення оптимальних умов для загальнокультурного розвитку субєктів навчання та спроможних задовольнити їхні освітянські потреби й інтереси, виявити природні здібності кожного з них. Проте, традиційні підходи, на які спирається теорія педагогіки і психології у характеристиках дидактичних засад навчання у вищій школі, не враховують поліваріантності програм, покладених в основу мистецької освіти (С. Вивчення педагогічно-наукових досліджень, у яких розглядаються проблеми вдосконалення мистецької освіти, підтверджує, що проблемним залишається питання: як підпорядкувати навчання вимогам кожного з існуючих напрямів мистецької діяльності. Спираючись на досвід діяльності мистецьких вищих навчальних закладів різних типів, науковці виокремили специфічні для них риси організації навчально-виховного процесу та накреслили коло першочергових питань, від вирішення яких залежала здатність майбутнього спеціаліста до виконання професійних завдань. Перелічені фактори посилюють актуальність теоретичного розроблення основ викладання цього курсу та наукового обгрунтування шляхів його оптимізації, що і визначило вибір теми дисертаційного дослідження: «Шляхи оптимізації викладання елементарної теорії музики студентам режисерських спеціалізацій».У першому розділі «Дидактичні основи організації навчання у вищих навчальних закладах в сучасних умовах» викладено загальні принципи дидактики вищої школи та засади оптимізації навчального процесу. Порівняння специфіки навчання у вищій та загальноосвітній школах дало можливість зясувати розбіжності, що спостерігаються при тлумаченні загальних принципів дидактики в проєкції на завдання різних за рівнем освітянських інституцій. Аналізуючи досвід використання традиційних форм організації навчання у вищій школі (зокрема, лекційних), автор доводить необхідність їх оптимізації шляхом системного впровадження новітніх підходів, обгрунтованих теорією проблемного навчання (Т.Ільїна, І. За таких умов студент переживає певну «роздвоєність»: з одного боку, він є учнем класу або майстерні педагога-митця, де набуває практичних знань і навичок у професійній галузі, а з іншого - змушений відвідувати велику кількість гуманітарних дисциплін, що викладаються в традиційних для вищого навчального закладу формах. Проведені до початку вивчення курсу елементарної теорії музики тестування студентів, які брали участь у констатуючому експерименті, дозволили зробити такі висновки: до вступу у вищий навчальний заклад 42% опитаних не вивчали елементарної теорії музики взагалі, але мають досить різнобічний слуховий досвід (класичною музикою захоплюється 60%, поп-музикою - 50%, фольклором - 31,2%, рок-музикою - 27,6%, джазом - 12% опитаних); 24% володіють навичками гри на різних музичних інструментах, беруть участь у самодіяльних музичних колективах (3,2%) та регулярно відвідують концертні й театральні заклади (14,8%), із задоволенням займаються різними формами аматорського побутового музикування (31,2%).