Шляхи оптимізації хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою дванадцятипалої кишки - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Слонецький Борис Іванович, доцент кафедри швидкої медичної допомоги Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Томащук Іван Прокопович, головний хірург Лікувально-оздоровчого обєднання при Кабінеті Міністрів України доктор медичних наук, професор Мясоєдов Дмитро Володимирович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інститут хірургії та трансплантології АМН України На основі динамічного спостереження та аналізу результатів лікування 82 Нр-позитивних хворих на виразкову хворобу ДПК ускладнену перфорацієюбуло розроблено та впроваджено схему діагностики та лікування НР-позитивних хворих з перфоративною виразкою ДПК. Розроблені комплекс ерадикуючої терапії та методика видалення рубцево змінених тканин у хворих з перфоративною виразкою ДПК, дозволяють проведенню антихелікобактерної терапії з моменту оперативного втручання, супроводжуються ерадикацією Нр через 1 місяць у 85% випадків, сприяють стабілізації стану клітинної та гуморальної ланок імунітету, зменшують кількість негативних сторонніх ефектів та рецидив виразки на 4%, а також максимально зберігают фізіологічність бульбарної зони ДПК.Не втратило своєї актуальності на сучасному етапі питання лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ДПК), що ускладнилась перфорацією. Незважаючи на численні вітчизняні та зарубіжні публікації, щодо даної проблеми, значна кількість питань патогенезу, клініки та лікування цієї патології і надалі залишається суперечливими і не до кінця вирішеними (ЛАПИНАТ.Л., 1998; Циммерман Я.С., 1995). Перфорація є дуже важким ускладненням виразкової хвороби та займає 4-е місце серед гострих захворювань органів черевної порожнини (Макарова Н.П., 1995). Лишаються до кінця не зясованими механізми впливу Нр у післяопераційному періоді на слизову оболонку шлунку та ДПК у виникненні рецидивів виразкової хвороби. Ряд авторів дотримуються думки, що консервативна терапія з приводу виразкової хвороби не попереджує ускладнених форм виразкової хвороби, а лише віддаляє їх (Гурин Н.Н., 1999).Хворі третьої групи - 27, за розробленою нами методикою, розпочинали отримувати ерадикуючу терапію вже навіть під час операції після інтраопераційної декомпресії вмісту шлунка з наступним введенням піноподібної кисневої суміші до складу якої крім О2 входили кверцетин пектин (6 г на добу) , альтан (1 г на добу) та азітроміцин (500 мг на добу). Серед 110 хворих супутня патологія мала місце у 15 (13,6%) хворих з перфорацією дуоденальної виразки: серцево-судинна патологія - у 5 (4,5%); /сечокамяна хвороба - у 3 (2,7%); жовчокамяна хвороба - 7 (6,4%). Нами використовувались наступні методики діагностики НР: вивчення уреазної активності біоптатів слизової оболонки антрального відділу шлунку за допомогою стандартного реактива “Денол-тест” фірми “Yamahuchi”; світова мікроскопія мазків-відбитків слизової оболонки шлунку при забарвленні їх тулоідиновим синім; гістологічне дослідження біоптатів слизової оболонки шлунка і ДПК після забарвлення по Ван-Гізону, гематоксилин еозином, використовуючи ШІК-реакцію та з послідуючою ідентифікацією Нр за методикою Diff-Quik з визначенням ступеню бактеріального забруднення (за Сіднейською класифікацією); стан клітинного та гуморального імунітету у хворих з перфоративною виразкою ДПК. Дослідження контамінації Нр слизової оболонки гастродуоденальної ділянки у пацієнтів з перфоративною виразкою ДПК, в яких у 14 випадках перфорація поєднувалась зі ще однією виразкою та у 6 пацієнтів з ознаками стенозу, виявило, що дані ускладнення супроводжуються переважно важким ступенем забруднення Нр. У хворих з помірним ступенем інфікованості в тілі шлунка морфологічні зміни на території слизової оболонки шлунка не були однорідним, у 6 хворих цієї групи морфологічні зміни були відсутні взагалі; у 8 хворих - гастрит мав ознаки поверхневого (запальний процес локалізувався не глибше покрівно-ямкового епітелію слизової оболонки); у 10 - гастрит можливо було характеризувати як процес з помірною атрофією.Вивчення частоти та ступеня інфікованості Helicobacter pylori гастродуоденальної зони при перфорації виразки ДПК виявило його наявність у 84,5 % пацієнтів, а перебіг захворювання у Нр позитивних хворих супроводжується значним ступенем контамінації у 40,2% та середнім у 35,4% випадків. Дослідження морфологічного стану гастродуоденальної зони у хворих з перфоративною виразкою ДПК виявило відсутність Helicobacter pylori в ульцерогенній ділянці та типове його знаходження в антральний відділ шлунку, а також відобразило залежність між глибиною запального процесу та ступенем забрудненості Нр та показало зворотність змін в ділянці виразки на фоні адекватної ерадикуючої терапії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ