Проблематика та удосконалення кримінального процесуального законодавства України з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини. Дослідження сучасних тенденцій злочинного судочинства. Основоположна характеристика обов"язковості судових рішень.
Аннотация к работе
ШЛЯХИ АДАПТАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВЗначення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для тлумачення та застосування норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та інших законодавчих актів, які стосуються цієї сфери, випливає як із положень самої Конвенції, в яких чітко визначено вимоги щодо функціонування системи кримінального судочинства, так і з багатьох інших положень, в яких в імпліцитному вигляді введено низку вимог, що також мають бути враховані [1]. Як зазначено у Міжнародному пакті, кожен має право при розгляді будь-якого предявленого йому кримінального обвинувачення на такі гарантії на основі цілковитої рівності: бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу предявленого йому обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним самим ним захисником; захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безоплатно для нього в усякому такому випадку, коли у нього немає достатньо коштів для оплати цього захисника [2]. 6 Конвенції було констатоване у справі «Фуше проти Франції», оскільки підсудному не було надане право на ознайомлення з матеріалами його справи, “Руїс-Матеос проти Іспанії”, ЄСПЛ висловився стосовно порушення права заявника на справедливий судовий розгляд: не було гарантовано можливості ознайомитися з претензіями іншої сторони та сформулювати заперечення [5]. Ukraine), заява № 1 1932/02, зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права [6]. ЄСПЛ зазначив, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє ЄСПЛ у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених ЄСПЛ у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України.Резюмуючи, можна стверджувати, що практику ЄСПЛ слід розглядати як джерело кримінального процесуального права України.