Шляхи і методи виховання і самовиховання характеру - Курсовая работа

Кожна людина має три характери: один - який показує, другий - який має, а третій - думає, що має. Характер багато в чому визначає ступінь наполегливості людини в реалізації цілей і задач. Власне кажучи характер впливає на весь стиль поведінки людини і її відносин з навколишніми. Багато письменників - тонкі знавці людської психології, показали, як багато в житті може зробити людина із сильним і оптимістичним характером і скільки неприємностей, засмучень може принести важкий або слабкий характер. Характер - це особливі прикмети, риси, котрих людина набуває в суспільстві.Слова «характер», «воля» ідуть своїми коренями в глибоку давнину. ХАРАКТЕРОЛОГІЯ - галузь психології особистості (іноді розглядається як самостійна психологічна наука в стовбурі індивідуальної психології дерева психологічної науки, предмет якої характер Вчення про характер - характерологія має тривалу історію свого розвитку. Найважливішими проблемами характерології протягом століть було встановлення типів характеру і їхнього визначення по його проявах з метою прогнозувати поводження людини в різних ситуаціях. Теоретики даного напрямку вважають, що визначальний вплив імені людини на її характер викликано наступними факторами.Суспільні, соціальні умови впливають на психічний розвиток індивіда завдяки історично виробленим засобам, притаманним лише людству. Соціальне середовище, в яке потрапляє і в якому розвивається дитина, - це і обєкти, явища природи, створене людством штучне предметне середовище, а передусім це люди, їхні взаємини, створені ними речі, знаряддя діяльності, мовні засоби, духовні цінності, загалом культура людської цивілізації. Впливи соціального оточення опосередковуються також рівнем власної активності дитини у діяльності й поведінці, характером відносин з іншими людьми, рівнем культури, освіченості, індивідуальними рисами характеру тощо. Кожного з нас цілком природно цікавить питання: «А чи можна по якихось зовнішніх ознаках судити про той чи інший характер людини?» Характер людини має зовнішні вираження (одні люди завжди суворі, інші - привітні, треті - підлеслеві і т.д.), тому спостережлива людина по зовнішніх ознаках може визначити деякі риси характеру[4.256]. Є люди, у яких рот сміється без очей, - це люди слабкі, нерішучі, обидва ці сміхи є неприємні».Структура рис характеру виявляється у тому, як людина ставиться: а) до інших людей, демонструючи увагу, принциповість, прихильність, комунікативність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, коректність або протилежні риси; Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, і це призводить до формування так званих акцентуйованих рис характеру. Виділяють такі основні типи акцентуації характеру. інтровертний тип, якому властиві замкненість, утруднення в спілкуванні та налагодженні контактів з оточуючими; Характер тісно повязаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвиткові певних рис характеру. Виступаючи як прижиттєве утворення людини, характер) визначається і формується протягом усього людини життя.Морально-вольові якості особистості стають рисами характеру, якщо вони здобувають стійкість і виявляються постійно в різних діях людини. Серед цих рис велике значення в житті і діяльності людини мають цілеспрямованість, ініціативність, активність, дисциплінованість, рішучість і стійкість. Цілеспрямованість виражається в ідейній цілеспрямованості поведінки людини, у тім, що мотиви, що спонукують її до діяльності, випливають з головних керівних ідей, що стали основною метою її життя. Цілеспрямованість завжди припускає наявність у людини твердих принципів поводження і неухильне проведення в життя своїх переконань. Для прояву ініціативи необхідно: 1) зрозуміти обстановку, у якій приходиться діяти, наприклад під час гри правильно зорієнтуватися в навколишнім оточенні й оцінити його; 2) продумати, що треба зробити для того, щоб щонайкраще домогтися поставленої мети, тобто розробити план дій; 3) зважитися на самостійну дію, тобто взяти на себе відповідальність за неї і виконати її.Характер формується з перших днів життя людини до останніх днів. Характер може свідомо, цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Прийнято говорити: воля - сладова щастя й успіху в житті, тому що воля дає людині можливість переборювати труднощі на шляху до мети. Павлова, що на основі ретельного вивчення рефлексу мети прийшов до висновку: людина без мети - самогубець. Так, благі побажання на майбутнє, коли людина постійно відносить на далеке завтра виконання важливих справ, розтрачує енергію на повсякденну суєту, приводять до ілюзорності мети, до втрати чіткої орієнтації в часі, зрештою послабляють волю.Отже, у кожний момент часу людина прагне відповідати не тільки світу, вона прагне відповідати і собі самій, тобто своїм власним ціннісним переживанням щодо самої себе, тому довіра до себе виявляється в здатності особистості «виходити за межі» себе, свого досвіду або конкретної ситуації

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПРОБЛЕМА ХАРАКТЕРУ В ПСИХОЛОГІЇ

1.1 Історія встановлення характеру в психології

1.2 Детермінант характеру

1.3 Проблема структури характеру

2. ШЛЯХИ І МЕТОДИ ВИХОВАННЯ І САМОВИХОВАННЯ ХАРАКТЕРУ

2.1 Виховання волі

2.2 Досягнення цілі, як складова формування цілісності особистості

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ