Короткі біографічні дані про життя генерального контролера фінансів Франції Кольбера. Особливості його політичної фігури при французькому дворі. Характеристика фіскальної політики Кольбера. Обмеження дворянських сваволь і самоуправління інтендантів.
Залишаючись в тіні «короля-Сонця», Кольбер разом із тим був однією з найвпливовіших персон Французького королівства другої половини XVII ст., значною мірою формуючи внутрішню політику Людовіка. Окрім того, Франція доби Людовіка XIV претендувала на роль європейського гегемона, і в той час як король Людовік займався веденням війн зі своїми конкурентами в Європі, левова частка відповідальності за внутрішню політику французького уряду лягла саме на плечі генерального контролера фінансів, а де-факто другої персони в державі Ж.-Б. Кольбера.Кольбер досяг найвищих позицій в державній карєрі, не маючи знатного походження. Соціальні зміни, які почалися у французькому суспільстві ще у XVI столітті, поступово відкривали доступ до вищих щаблів державної влади не лише родовитим, але часто бездарним та інертним дворянам, але й неродовитій, але підприємливій та енергійній буржуазії, яка в нових умовах ставала справжньою опорою абсолютної монархії. На відміну від інших одіозних персон того часу - Сюллі, Рішельє, Мазаріні, - Кольбер не лише не походив з дворянського роду, а й до 36-ліття не носив дворянського титулу. Тому освіту Кольбер здобував в Реймському єзуїтському коледжі, Батько бажав йому суддівської карєри, і тому гуманітарна єзуїтська освіта мала в цьому посприяти. Кольбер був військовим комісаром, пять років він подорожував країною, супроводжуючи військові загони, розміщуючи їх на розквартирування, перевіряючи на оглядинах особовий склад, - словом, вів роботу рядового адміністратора, надзвичайно інтенсивну в роки війни.Таким чином, Кольбер не діяв у власному руслі, а лише в тому, яке було вигідним і влаштовувало спершу Летельє, згодом Мазаріні, і, зрештою, короля Людовіка. Кольбер був чудовим адміністратором, але він не був політиком у повному розумінні цього слова. Відповідно до цієї ідеї Кольбер розглядав суспільство як інструмент слугування могутності держави. А щоб державі легше було викупити їх посади, рекомендовано було спочатку збити їх ринкову вартість. Досягнута за Кольбера фінансова стабілізація була, однак, занадто хиткою, щоб не звестися нанівець після того, як Франція була втягнена з 1670-х років в затяжні війни з європейськими коаліціями.Франція нарешті подолала залишки багатовікової феодальної роздробленості, вийшла на шлях європейської гегемонії, розбудувала армію, флот та економіку в цілому, вийшла на заокеанські простори. Однак подібний стрибок у розвитку держави не міг статися лише завдяки діяльності однієї людини, в даному випадку короля Людовіка. Епоха «короля-Сонця» знаменувалася діяльність двох видатних діячів свого часу - кардинала Джуліо Мазаріні та генерального контролера фінансів Жана-Батіста Кольбера. Якщо Мазаріні в першу чергу запамятався сучасникам як один із творців Вестфальської системи та переможець Іспанії на дипломатичній арені, то Кольбер став справжнім «сірим кардиналом» Французького королівства.
План
Зміст
Вступ
1. Шлях Ж.-Б. Кольбера до влади
2. Реформаторські погляди та діяльність Ж.-Б. Кольбера. Кольбертизм
Висновки
Використана література
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
