Характеристика специфічних особливостей щодо розвитку освітньої сфери Галичини після приєднання до складу Австрійської імперії. Непостійність функціонування як одна з найбільш характерних рис парафіяльної школи в Трускавці наприкінці ХІХ століття.
Шкілки повставали лише там, де був парох охочий до просвіти, або дяк з замилуванєм відданий свойому званю, який у своїй хаті вчив з букваря, а ще частіше з писаних табличок азбуки та трохи писати й числити, а ціла шкільна наука кінчилась на читаню псалтиря й апостола. У 1837 р. школа в Трускавці відновила діяльність: 22 учні у ній навчав тустановицький дяк Микола Триль, отримуючи за це платню 40 флоринів віденської валютної системи на рік. Лише з 1865 р. вона відновилася: на той час дяк Степан Петрів навчав 36 учнів (зобовязаних до школи в Трускавці нараховувалася 101 дитина). Згідно з ним, громада зобовязувалася: 1) побудувати шкільний будинок з помешканням для вчителя на ґрунті громади, утримувати його в доброму стані і дбати про шкільні «шпрети»; 2) додати до школи город, званий «Коточий замок»; 3) виплачувати вчителю річну платню у квоті 200 золотих римських (злр.); 4) утримувати власним коштом сторожа й платити йому 12 злр. на рік; 5) давати на опалення школи шість, а для вчителя пять сягів твердого дерева; 6) оплачувати менші видатки школи у розмірі 10 злр. на рік. Він зясував, що школа має відповідний будинок (одна навчальна кімната, дві кімнати і кухня для вчителя, поряд з будівлею є стайня і дроварня) вартістю 3000 злр., один морг городу, який використовує вчитель, дотацію учителя у розмірі 200 злр.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
