Шизофренія: клінічні форми та типи перебігу, принципи лікування - Реферат

ШИЗОФРЕНІЯ: КЛІНІЧНІ ФОРМИ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ, ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯВпродовж тривалого часу шизофренія залишається найбільш складною проблемою психіатрії.Шизофренія - це ендогенне прогредієнтне психічне захворювання, яке характеризується дисоціацією психічних функцій, або рзщепленням психіки, тобто, втратою єдності психічних процесів, різноманітними продуктивними психопатологічними розладами, і яке призводить до змін особистості особливого типу (знихення енергетичного потенціалу, прогресуюча інтраверсія, емоційне збідення). Однак слід відмітити, що ще три людини внесли значний вклад в дослідження цього захворювання в період, що передував дослідженням Крепеліна та Блейлера. Крепелін поділив психічно хворих з важкими розладами на три основні групи з наступними діагнозами: недоумство (dementia praecox), маніакально-депресивний психоз і паранойя. На превеликий жаль, цей термін вніс деяку плутанину між даним захворюванням та розщепленням особистості (що зараз ідентифікується як множинний розлад особистості) і є розладом, що не має нічого спільного з шизофренією. Визначення шизофренії, що дав Блейлер, відрізняється від раннього недоумства крепеліна двома основними аспектами: по-перше, блейлер не вважав, що деградація є обовязковим виходом цього захворювання, по друге, Блейлер розділив симптоми на основні (первинні) і допоміжні (вторинні).Починається з наростаючої холодності по відношенню до близьких та значимих інших людей, безучасності до подій, які безпосередньо стосуються хворого, втрати попередніх інтересів і захоплень. В крайніх випадках ці порушення стають вираженими аж до “емоційноі тупості”. Однак на початку захворювання ці порушення є стертими, проявляються, наприклад, лише у вибірковій неприязні до тих, хто його любить і піклується про нього (наприклад, мати). · Формальні порушення мислення отримали таку назву тому, що вони стосуються не змісту думок, а самого процесу мислення, перш за все, логічного звязку між думками, а також у важких випадках, навіть всередині однієї фрази. Однак, частіше порушення є вираженими значно менше: у вигляді “зісковзування” (нелогічного преходу з однієї думки на іншу, чого хворий сам не помічає), “неологізмів” (створення нових, дивних слів, наприклад “тягофон”) і схальності до пустого резонерства, безплідного мудрування та вичурних виразів, які раніше не були властиві хворому.Розлади сприйняття (галюцинації). Маячення. Симптоми першого рангу: Звучання думок. Голоси, що сперечаються або обговорюють. Відчудження думок і інші відчуття вплмву на думки. Інші відчуття, що включають зроблений вольовий акт, зроблений афект, зроблені бажання.В силу гетерогенності симптоматики і прогнозу при ш не існує єдиного етіологічногот фактору, який можна було б вважати основним. Вона постулює , що субєкт може мати специфічну чутливість (діатез), яка стикаясь з певними стресовими впливами оточуючого середовища, сприяє розвитку симптомів ш. В найбільш загальній формі цієї моделі чутливості до впливу стресів мається на увазі, що стрес або діатез можуть бути викликані біологічними факторами або факторами оточуючого середовища, або тіми та іншими разом. Фактор, або компонент, повязаний з впливом оточуючого середовища, може бути біологічним (н-д інфекція, вірус) або психологічним (н-д ситуація в сімї, що викликає стрес, смерть близької людини, інше). До тих пір, доки не буде знайдено специфічний етіологічний фактор, що зумовлює ш , модель чутливості до стресу є найбільш прийнятний спосіб для узагальнення тих клінічних даних і теорій, що існують.Лікувальні прийоми та конкретні терапевтичні заходи та препарати визначаються в першу чергу клінічною формою, стадією хвороби та типом перебігу. Обовязково при виборі методів лікування та підтримуючої терапії враховують стан фізичного здоровя пацієнта, його вік, наявність або відсутність органічного ураження ЦНС. При кататонічному збудженні і гебефренічній формі показано застосування нейролептиків з більш вираженою нейролептичною дією. Слід мати на увазі, що при парентеральному введенні препаратів дози, а триседіл, маючим надзвичайно високу антипсихотичну дію, потенціює дію опію та барбітуратів. При кататонічних ступорозних та субступорозних станах показано лікування мажептилом, а також використання ефективних антидепресантів - інгібіторів МАО з групи гідразінів - іпразид, ніаламід в дозі 200-300 мг на добу.

План

Вступ

1. Загальне уявлення, визначення, історія. Епідеміологія

2. Діагноз і симптоми.

Критерії за Е. Крепеліним, Е. Блейлерем, К. Шнайдерем

3. Етіологія, патогенез. Форми, типи перебігу

4. Лікування. Прогноз