Аналіз перебігу посольських з’їздів. Суть змісту дискусій, які повсякчас розгоралися між царськими послами та королівськими комісарами. Розгляд "українського питання", яке перетворилося у "камінь спотикання" на шляху до московсько-польського порозуміння.
При низкой оригинальности работы "Щоденник Кипріана Павла Бжостовского, як джерело з історії московсько-польських мирних переговорів у Вільно 1656 року", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ЩОДЕНИК КИПРІАНА ПАВЛА БЖОСТОВСКОГО, ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ МОСКОВСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ МИРНИХ ПЕРЕГОВОРІВ У ВІЛЬНО 1656 р.Важливий комплекс джерел з історії середини XVII ст., зокрема, міжнародних відносин цього періоду, представляють собою різноманітні щоденники (diariuszi), написані учасниками тогочасних дипломатичних акцій, посольств, переговорів. По-друге, в щоденниках доволі яскраво автори змальовують тогочасну обстановку під час посольських зустрічей, переговорів, часто передається зміст неофіційних розмов (останні зазвичай краще характеризують наміри сторін, ніж офіційні декларації), роздуми та аналіз авторів. XVII ст. є щоденник Кипріана Павла Бжостовского (Бростовського), референдарія Великого князівства Литовського, старости субоцького й оранського [1], автор здійснив докладний опис дороги польської делегації на посольський зїзд з царськими делегатами під Вільно, самого зїзду, а також представив список договору, укладеного між сторонами. Немежі, прибули повноважні московські посли (ближній боярин та намісник астраханський князь Нікіта Одоєвскій, окольничий та намісник рязанський Іван Лобанов-Ростовскій, окольничий та намісник алатирський Васілій Чоглоков та дяки Гєрасім Дохтуров та Єфім Юрєв), а також комісари Речі Посполитої (Ян Казімєж Красінскій, воєвода полоцький, Кшиштоф Завіша, великий маршалок ВКЛ, Довгяло Ян Завиша, номінант-біскуп віленський, референдарій і писар ВКЛ, а також Кипріан Павел Бжостовскій, референдарій ВКЛ і Станіслав Сарбеєвскій, староста грабовицький та коригницький). Важливим видається той факт, що попри непоступливість у питанні приналежності українських земель, яка проявлялася в царських інструкціях, офіційних заявах та деклараціях, під час самих переговорів з уст царських послів звучали слова, які дають підстави говорити про дещо іншу позицію Москви, яка допускала можливість компромісу в «українському питанні» задля досягнення головної мети - припинення війни з Польщею (за умови збереження московських завоювань в Білорусії тв.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
