Ктиторський портрет як мистецьке явище. Аналіз проблеми регламентації перебування світських портретних зображень в храмах. Роль ктиторських портретних зображень церковних благодійників в розвитку культурного життя Гетьманщини у другій половині XVII ст.
При низкой оригинальности работы "Шанування церковних благодійників у православних храмах Києва та Лівобережної України XVIII-XIX ст.: нормативно-правовий аспект", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Шанування церковних благодійників у православних храмах Києва та Лівобережної України XVIII-XIX ст.: нормативно-правовий аспектДо нашого часу збереглася значна кількість ктиторських портретів з Києва та Лівобережної України другої половини XVII-XVIII ст.: портрети стародубського полковника Михайла Миклашевського 1770-1774 pp. Декілька українських ктиторських портретів епохи Гетьманщини зберігаються у польських музейних збірках: портрети невідомої (т. зв. Обєктивними умовами поширення ктиторського портрету на землях Гетьманщини в другій половині XVII ст. був сплеск ктиторської активності козацько-старшинської верстви населення, пік якої прийшовся на часи гетьманства Івана Мазепи (1687-1709). В рамках поставленої мети, хотілося б зосередити увагу на діяльності владних інституцій, які контролювали сферу образотворчого мистецтва в другій половині XVII-XIX ст., та нормативно-правових актах, які регламентували порядок перебування ктиторських портретів в храмах. В цей час вийшла постанова Синоду, згідно якої всі світські портрети мали бути винесені з храмів, оскільки віруючі сприймали портрети за зображення святих і поклонялися їм [3,с.339].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
