Сейсмічні процеси в Чорноморському регіоні та сейсмічна небезпека Криму - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наукОфіційні опоненти: Доктор фізико-математичних наук, професор, членкор.РАН Соболєв Геннадій Олександрович, Інститут фізики Землі РАН, заступник директора, м. Доктор фізико-математичних наук, академік РАЕН Савич Анатолій Ігоревич, Ін-т Гідропроект, ДИРЕКТОРЦСГНЕО, м. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор Гордієнко Вадим Вячеславович, Ін-т геофізики НАНУ, зав. відділу, м.Київ Захист відбудеться "27 "лютого 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.200.01 при Інституті геофізики ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту геофізики ім.Актуальність: Незважаючи на значні успіхи, які за останні роки мали місце в галузі сейсмології, від сильних землетрусів на Землі щорічно гине в середньому біля 30 тис. чоловік, а економічні втрати складають сотні мільйонів доларів. Для обєднання зусиль вчених усіх країн в розробці сучасною методології і методики надійної оцінки сейсмічного ризику Організація Обєднаних націй у 1990 р. оголосила Міжнародне Десятиліття боротьби зі стихійними лихами. При цьому кожна держава повинна була максимально активізувати національні наукові дослідження зі збору, узагальнення, уніфікації, переінтерпретації вихідних даних, дослідження параметрів сейсмічності й оцінку довгострокової сейсмічної небезпеки своїх територій для розробки й планування будівельної політики, раціонального землекористування та зниження сейсмічного ризику. Создание на базе новых исходных данных системы унифицированных параметров, характеризующих сейсмичность для оценки сейсмической опасности территории Украины (1986-1990р. - науковий керівник та відповідальний виконавець), № держ.реєстр. Крім того, ряд практичних результатів і методичних підходів розроблено в процесі виконання досліджень у рамках Міжнародних програм в 1991-1997 р.р.: - Global Seismic Hazard Assessment Program - GSHAP (Глобальна оцінка сейсмічної небезпеки);Сейсмічні процеси в басейні Чорного моря і його обрамленні, які досліджуються з позицій ієрархії і самоподібності, проявляють такі властивості: - поле гіпоцентрів землетрусів виявляє впорядковані властивості: кластеризацію в систему сейсмічних лінеаментів, які оконтурюють блоки різних розмірів в залежності від енергії сейсмічних подій; розміри площ блоків є пропорційними до максимальної енергії реалізованого землетрусу; екстремальні характеристики сейсмічності для кожного регіону, поряд з відмінностями, мають і спільні риси, які вказують на фундаментальні особливості сейсмічності, обумовлені, можливо, надходженням енергії з мантії і процесами її дисипації [17]. Часовий хід процесів представляється функцією r(t), побудованою за дискретними значеннями ri - відстаней між епіцентром сильного (головного) землетрусу і послідовністю епіцентрів слабких поштовхів [10]. Функція r(t) описує різні етапи підготовки землетрусів: активізація зони - відносне затишшя (“сейсмічна бреш”) - ройова активність поблизу вогнищевої зони - короткочасове затишшя. Використовуючи встановлені загальні властивості процесів підготовки землетрусів, методом сканування регіону знаходять місця, до яких стягуються слабкі поштовхи.Просторово-часові властивості сейсмічності в процесі підготовки сильних подій контролюються як регіональною неоднорідністю, так і напружено-деформованим станом активних структур. Встановлена ієрархічність процесу підготовки землетрусів: землетруси менших енергетичних рівнів, які є фоном при формуванні зон сильних подій, самі стають подіями, тобто головними землетрусами відносно ще слабших сейсмічних поштовхів і т.д. Встановлено, що в характері формування вогнищевих зон Вранча і наступного їх розвантаження є загальні властивості: просторово-часова упорядкованість форшоків; подібність механізмів вогнищ; велика різниця між енергією головного поштовху і найбільш сильного афтершоку; мале число повторних поштовхів і швидке загасання процесу розвантаження у вогнищевій зоні. Методика оцінки небезпеки у попередні роки [Сейсмічне районування території СРСР, 1968, 1978] містила ряд істотних недоліків: не враховувалася реальна лінійна довжина вогнищ великих землетрусів; використовувалися однакові параметри сейсмічного режиму без врахування їх просторової варіації в різних сейсмотектонічних структурах; значення Ммах визначалися в основному за рівнем сейсмічної активності або спостереженої величини; регіональні геолого-геофізичні і сейсмологічні дані для великих територій не були уніфікованими і однаково параметризованими; вплив на сейсмічну небезпеку досліджуваної території великих сейсмогенеруючих структур на території сусідніх держав і суміжних територіях не враховувався; використовувалася спрощена (лінійна) модель впливу сейсмічного ефекту на земну поверхню.