Перелік та аналіз основних джерел, які містять інформацію про севрюків, які виступали окремим етносом у період XIV-XVII ст. "Земельний" етнос, характерний для часів Київської Русі, що зберігався так довго на українсько-російсько-білоруському порубіжжі.
Севрюки XIV-XVII ст.: спроба етнічної атрибуціїАналіз джерел, які містять інформацію про севрюків, показує, що й українці (котрі мали тоді самоназву «русь» у множині та «русин» в однині), і росіяни («русские»), і білоруси сприймали їх як «не своїх», «чужих». Натомість українці та білоруси називали росіян у множині «москвою» - від стольного міста, а в однині, принаймні українці, прикладали до представників російської етнічності назву «москвитин» (жінка - «московка»). Чи були севрюки/севруки, незалежно від їх етнічної атрибуції, етнічно або ж в якийсь інший спосіб повязаними з українцями та Україною, з одного боку, а з іншого - чи були вони так само повязаними з росіянами й Росією? Зокрема в одному місці автор пише, що це «етнокультурна група [...] дуже близька до козаків» (для нього всі козаки - російські (донські) й українські (запорозькі), з одного боку, таки різні, а з іншого - ніби й мають в етнічному або, принаймні, етнокультурному плані дещо спільне), а згодом зазначає: «Севрюки не змогли (а може, не встигли?) відбутися як народ, проте влилися до складу інших народів - українців, росіян, білорусів (меншою мірою) і донських козаків». У них міститься також інформація і про взаємини севрюків із росіянами, білорусами та українцями, які називалися тоді «руссю» (з певною долею умовності ми називатимемо цей етнос у досліджувані часи «українським», памятаючи все ж, що він тоді мав іншу самоназву, і що цю самоназву пізніше було змінено).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
