Типи перевантажень серця: об"ємом та опором. Термінові механізми компенсації серця: гетерометричний, гомеометричний, хроноінотропний, інотропна дія катехоламінів. Дисбаланс іонів і рідини в кардіоміоцитах. Розлад нейрогуморальної регуляції функції серця.
СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ• Недостатність серця від перевантаження розвивається в результаті дії на серце великих навантажень опором чи обємом, тому виділяють 2-а типи перевантажень серця: 1) перевантаження обємом, 2) перевантаження опором. 1) Перевантаження обємом виникає за умов, коли до серця або до окремих його камер притікає надлишковий обєм крові, що спостерігається при: а) збільшенні венозного повернення крові до серця, зокрема при збільшенні обєму циркулюючої крові (гіперволемія) чи збільшенні тонусу венозних судин (зменшення ємності венозної системи); 3) Атрофія міокарда ("деадаптованне" серце) - характеризується зменшенням маси серця в результаті тривалої гіпокінезії і зменшення навантажень на серце. Таким чином, розвиток гіпертрофії серця можна описати такою послідовністю процесів: збільшення навантаження на серце (гіперфункція) > посилене використання АТФ, що перевищує інтенсивність його ресинтезу > збільшення потенціалу фосфорилюваня > поява чи збільшення концентрації в клітинах речовин - регуляторів транскрипції > зростання інтенсивності синтезу ІРНК і процесів трансляції в рибосомах > посилення біосинтезу структурних, функціональних білків і білків-ферментів > збільшення маси міокарда, його гіпертрофія. ? Гіпертрофоване серце відрізняється від нормального за рядом обмінних, функціональних і структурних ознак, які, з одного боку, дозволяють йому тривалий час переборювати підвищене навантаження, з іншого, - створюють передумови для виникнення патологічних зрушень, оскільки відбувається: 1) порушення нервової регуляції гіпертрофованого серця в звязку з відставанням росту нервових закінчень від збільшення маси кардіоміоцитів; 2) зниження «судинного забезпечення» міокарда в результаті відставання росту артеріол і капілярів від збільшення розмірів і маси мязових клітин; 3) велике збільшення маси клітин міокарда в порівнянні з їх поверхнею, що приводить до зменшення клітинної поверхні на одиницю маси клітини, а через поверхню клітини відбуваються обмінні процеси - поглинання кисню, поживних речовин, виведення продуктів метаболізму, обмін води і електролітів; 4) зниження рівня енергозабезпечення клітин міокарда в результаті відставання зростання маси мітохондрій у порівнянні з масою міофібрил; 5) збільшення співвідношення між легкими і важкими ланцюгами голівок міозину - носіями АТФАЗНОЇ активності, що веде до зниження скоротливої функції серця; 6) інтенсивніше збільшення обєму клітини у порівнянні із ростом обєму ядра, що веде до порушення синтезу білків і пригнічення процесів пластичного забезпечення кардіоміоцитів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
