Середньошрифтове Четвероєвангеліє: лінгвістичний і палеографічний аналіз - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКАРоботу виконано на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Григорчук Лідія Михайлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри української мови Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Ґрещук Василь Васильович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри української мови кандидат філологічних наук, доцент Наєнко Галина Михайлівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри історії української мови Захист відбудеться 17 червня 2011 р. о 1400 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Книгодрукування в історії кожної нації знаменувало кардинальні зміни в способі поширення інформації, що зумовлювало значні зрушення в культурі. Дослідження стародруків і рукописів у контексті вивчення історії української мови та витоків української друкованої книги має давню традицію. Федорова, однак не втратили актуальності проблеми дофедорівського книгодрукування на східнословянських землях, а також атрибутування низки анонімних першодруків, які прийнято називати московськими безвихідними виданнями, серед яких: вузькошрифтове Четвероєвангеліє, середньошрифтові Четвероєвангеліє та Псалтир, широкошрифтові Четвероєвангеліє і Псалтир, Тріоді Пісна і Цвітна. Актуальність дослідження зумовлена тим, що, попри значну кількість праць, присвячених різноаспектному аналізові дофедорівських анонімних видань загалом і середньошрифтового Євангелія зокрема, досі не проаналізовано мови цих текстів. Тему дисертації затверджено на засіданні наукової координаційної ради “Українська мова” в Інституті української мови Національної академії наук України від 11 квітня 2006 р.У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету та завдання, зазначено джерела добору матеріалу та методи його опрацювання, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичну цінність та можливість практичного використання результатів дослідження, наведено відомості про апробацію результатів дисертації. Перший розділ дисертації “Проблеми атрибутування дофедорівських безвихідних друкованих книг: історія та сучасний стан” складається із девяти підрозділів, які розкривають історичне підґрунтя проблеми визначення національної належності середньошрифтового Євангелія, а також низки безвихідних першодруків, тиражі яких побачили світ до початку книговидавничої діяльності І. Федорова. Вивчення безвихідних кириличних книг дофедорівського друку започаткували бібліографи: відомості про ці видання містять праці російських дослідників середини та кінця XIX ст. Найповніший матеріал із проблем дофедорівських безвихідних першодруків містять книгознавчі дослідження, у яких уперше було зіставлено тексти вузькошрифтового і середньошрифтового Євангелій, виявлено відмінності у текстах памяток. Більшість дослідників дофедорівського книгодрукування і безвихідних першодруків у низці дофедорівських видань виділяли середньошрифтове Четвероєвангеліє, оскільки в памятці виявлено філіграні, що вказують на німецьке виробництво паперу, якого в той час у Москві не використовували.Дослідники висунули кілька гіпотез про походження цих книг: бібліографи вважають місцем створення памяток “південні” друкарні; в історичних, книгознавчих, мистецтвознавчих студіях 40-60 рр. На користь українського походження середньошрифтового Євангелія свідчить низка аргументів: - Євангеліє виготовлене на папері німецького виробництва, що дає підстави заперечувати московське походження памятки; Проведений у дисертації аналіз графіко-орфографічних особливостей тексту середньошрифтового Євангелія дає змогу датувати цю памятку початком XVI ст. відповідно до традицій другої половини XV ст. У тексті середньошрифтового Євангелія виявлено системні риси української мови різних рівнів, властиві памяткам української писемності кінця XV - початку XVI ст., створених на церковнословянській основі з живомовними українськими особливостями. Аналіз мови тексту середньошрифтового Євангелія дає підстави стверджувати, що памятку підготовано до друку в середовищі освічених людей, які володіли тогочасною книжною українською мовою, можливо, в одному із галицьких монастирів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ