Визначення ареалів культурних груп Тшинецького культурного кола у Середньому Подніпров"ї. Висвітлення залежності культурних проявів від екологічного оточення. Аналіз зв"язків населення Середнього Подніпров"я з населенням інших регіонів Східної Європи.
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукВинятково вигідне географічне розташування Середнього Подніпровя на перехресті головної водної артерії Північного Причорноморя (Дніпра) та її найбільших притоків (Десни та Припяті), обумовлює значення вивчення регіону для зясування багатьох питань давньої історії України та Східної Європи в цілому. В цьому плані вивчення памяток доби пізньої бронзи (18-10 ст. до н.е.) набуває особливого значення, як доби перехідної від первісності до ранньокласових суспільств. Старожитності доби пізньої бронзи Середнього Подніпровя в тій або іншій мірі (безпосередньо або генетично) повязують з тшинецькою культурою (областю, спільністю, культурним колом), культурами багатоваликової кераміки та зрубною. За минулу чверть сторіччя у Середньому Подніпровї було виявлено та досліджено цілий ряд нових археологічних памяток. Мета роботи полягає у введені в науковий обіг та систематизації матеріалів з памяток доби пізньої бронзи Середнього Подніпровя; висвітленні залежності культурних проявів від екологічного оточення (ландшафтів, гідросистеми, грунтів, рослинності, клімату); виділенні у регіоні в межах ТКК культурних груп, що займають різні екологічні ніші.Питання звязку змін АК з кліматичними змінами за доби пізньої бронзи та глобальний (загальнопланетарний) характер цих змін були розглянуті Я.П.Гершковичем (Гершкович, 1998, с.81). В запропонованій роботі розглянуті лише дві групи ТКК: Києво-Житомирська (Поліська) та Києво-Черкаська (Лісостепова), які більш чітко відповідають екологічній та культурній ситуації у регіоні Середнього Дніпра, ніж київський варіант східнотишинецької культури, за С.С.Березанською, або київська група, за І.К.Свешніковим. Особливістю регіону є покрученість кордону між Поліссям та Лісостепом - по язиках льдовикових відкладів дерново-підзолисті грунти глибоко вдаються у Лісостеп, а лісостепові грунти по лесових островах проникають у Полісся. Екологічним фоном Києво-Житомирської групи ТКК є дерново-підзолисті грунти Київського Полісся та язиків льодовикових відкладів, що вдаються у Лісостеп майже до м.Черкаси. Житла Подесення та Верхнього Подніпровя майже в два рази перевищують синхронні їм житла Київського Полісся, що є однією з важливих відмінностей Києво-Житомирської групи від памяток цих регіонів.Спостереження над масовим матеріалом з розмивів Кременчуцького водосховища (збори Д.Я.Телегіна, В.О.Круца, Д.П.Куштана) дають змогу прослідкувати трансформацію класичної бабинської кераміки в ранні прояви кераміки Києво-Черкаської групи. Серед поховань до ГБВ безумовно відносимо ті, що містять кераміку бабинського типу, кістяні круглі однодирчасті пряжки, а також поховання в позі Ск.IV орієнтовані в західному секторі, перш за все ті, що здійснені в ямах з підбоєм. Чи повязані ці поховання з класичною керамікою бабинського типу, чи вже відносяться до початкового етапу формування керамічного комплексу Києво-Черкаської групи, сказати важко. Епішнурова кераміка поступово трансформується під тшинецькими впливами з заходу (горизонт НТ-1 в Польщі відноситься до часу, коли на Україні ще відсутні жодні прояви власне тшинецького керамічного комплексу: (Czebreszuk, 1996, s.190). Частина “зрубної” людності осідала у регіоні, змішуючись з його населенням, що стало однією з причин строкатості матеріального комплексу Києво-Черкаської групи ТКК.У роботі запропоновано новий погляд на структуру Тшинецького культурного кола (ТКК). У Середньому Подніпровї виділяються дві групи ТКК: Києво-Черкаська (Лісостепова) та Києво-Житомирська (Поліська). Виділені культурні групи мають різні екологічні структури; різні господарські системи (скотарсько-землеробську у Поліссі та землеробсько-скотарську у Лісостепу); різні ритми соціального розвитку; різні прояви моросфери (різний стереотип поведінки на птоматологічній стадії некрологічного циклу), що дають змогу відносити населення Києво-Житомирської та Києво-Черкаської груп до різних етносистем (без уточнення рівня); обособлені лінії розвитку керамічного комплексу та металевих виробів. В основі сутності обох культурних груп, як і феномену ТКК в цілому, лежать хвилі “карпатизації”, що охопили за доби пізньої бронзи значні масиви Східної Європи на північ та схід від Карпат. Своєрідна ландшафтна ситуація Середнього Подніпровя, покрученість кордону між Поліссям та Лісостепом, не могла не призвести до тісних взаємозвязків між Києво-Черкаською та Києво-Житомирською групами ТКК.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы