Сербська і хорватська історіографія міжвоєнного періоду: дослідження проблем історії ХІХ століття - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНауковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Балабушевич Тетяна Аркадіївна, Національний університет “Києво-Могилянська Академія” ,доцент кафедри історії Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Верба Ігор Володимирович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри історії Росії кандидат історичних наук, доцент Мовчан Степан Петрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри нової та новітньої історії Захист відбудеться “28” квітня 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12. у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м.Історія сербського і хорватського народів є невідємною складовою досліджень з історії цього регіону. Недостатня увага до історії народів Югославії (з якою у Радянського Союзу були складні політичні стосунки) в УРСР була наслідком офіційної політики СРСР в галузі розвитку історичної науки. В Україні вивчення історії Югославії ХХ ст. обмежувалося проблемою Народно-визвольної боротьби 1941-1945 рр. За такого стану досліджень великого значення й актуальності на сучасному етапі набуває історіографічний аналіз. Вивчення проблеми дозволить краще зрозуміти закономірності й особливості історії української історіографії в порівнянні з історіописанням в інших країн Центрально-Східної Європи. Мета дисертації полягає у визначенні й аналізі тематико-ідеологічних аспектів історії сербського та хорватського народів у ХІХ ст. міжвоєнною історичною наукою.В.І.Фрейдзон виділив напрями вивчення історії хорватського національного руху в міжвоєнний період. Сучасний погляд американських і англійських дослідників на проблеми розвитку історичної науки в регіоні загалом і в Югославії, зокрема, представлено в збірниках “Історики як будівничі нації: Центральна і Південно-Східна Європа” та “Югославія і її історики: на шляху до розуміння балканських воєн 1990-х рр.”. Ці дослідження дали змогу простежити зміни, що відбувалися в позиції офіційної історіографії, виразниками якої були їхні автори, на визначення актуальних проблем історії ХІХ ст. Аналіз праць А.Івича, Д.Пантелича, М.Прелога, В.Чоровича, В.Поповича, Г.Якшича і Д.Страняковича у першому підрозділі “Історіографія Першого і Другого сербських повстань” засвідчив зміни, що відбулися у висвітленні Першого і Другого сербських повстань в період від 1918 до 1941 р. У працях істориків, які виступали з позицій югославізму (М.Прелог), найбільше уваги було приділено дослідженню подій, які обєднували південнословянські народи, а саме участь сербів з Габсбурзької монархії в Першому і Другому сербських повстаннях та низка повстань у Воєводині, Боснії і Герцеговині, що, на думку прихильників цього історіографічного напряму, викликало Перше сербське повстання. Ґрунтовний аналіз праць сербських істориків міжвоєнного періоду, присвячених питанню Першого і Другого сербського повстань, показує головні тенденції розвитку історіографії від оновлення національної концепції історії після Першої світової війни через її переорієнтацію згідно з засадами офіційно проголошеної в 1930 р. державної ідеології юголсавізму і повернення до основ національного підходу до історії напередодні Другої світової війни.Революція 1848-1849 рр. у південнослов‘янських народів в радянській історіографії / Юлія Орел // Наукові записки НАУКМА. Історичні науки / Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. Історичні студії / Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. Ідея відродження сербської державності в працях Стояна Новаковича / Юлія Орел // Наукові записки НАУКМА. Історичні науки / Національний університет “Києво-Могилянська Академія”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНИЙ АВТОРОМ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ