Серболужицька ботанічна номенклатура: її формування та специфіка - Автореферат

Національна Академія Наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукУ роботі вперше в словянському мовознавстві визначаються етапи розвитку серболужицької нормативної ботанічної номенклатури, досліджуються її генетичні, лексико-семантичні, словотворчі особливості. В її складі виділяється спільнословянська лексика, власне серболужицькі фітоніми й запозичення зі словянських і несловянських мов. В основі найменувань, що зберігають звязок із початковим принципом номінації, знаходяться кваліфікативні ознаки, які відображають властивості й якості реалії, а також релятивні ознаки, які вказують на звязок рослини з іншими предметами або явищами. Фактический материал извлечен из специальных изданий, посвященных научной классификации серболужицких фитонимов, словарей верхнелужицкого и нижнелужицкого литературных языков, научно-популярной литературы, картотеки „Серболужицкого лингвистического атласа“. В результате проведенного анализа серболужицких фитонимов выясняется, что с точки зрения генезиса нормативная ботаническая номенклатура является неоднородной.Ряд робіт присвячено етимологічному аналізові мікрополів у системі народних назв рослин (В.А. Дослідженню процесів, що визначали загальний розвиток серболужицької мови, присвячено ряд праць вітчизняних і зарубіжних мовознавців, насамперед, К.К. Залишаються незясованими етапи становлення нормативних ботанічних найменувань, проблеми, повязані з функціонуванням назв рослин як у народній фітоніміці, так і в складі наукової номенклатури. У звязку з тим, що встановити межі даної групи лексики (тобто дати якісну й кількісну характеристику всіх фітонімів, що входять до її складу) практично неможливо, вважаємо за необхідне обмежитися назвами лише тих лікарських рослин, які здебільшого використовувались у серболужицькій народній фітотерапії ХІХ-ХХ ст. Матеріали для дослідження добиралися з праць, присвячених науковій систематизації серболужицьких фітонімів, словників верхньолужицької та нижньолужицької літературних мов (як одномовних, так і перекладних), із збірок народних назв рослин, опублікованих у часописах та газетах протягом XIX-XX ст., науково-популярної ботанічної літератури.Перший розділ „Серболужицька ботанічна номенклатура XVI-XX ст. та процес її нормалізації“ складається з девяти параграфів, у яких зясовується зміст поняття „ботанічна номенклатура“, простежуються етапи становлення нормативних серболужицьких фітонімів, висвітлюються процеси, що супроводжували розбудову серболужицької ботанічної номенклатури. Вагомий внесок у розбудову ботанічної термінології (й номенклатури) зробив природознавець М. Росток. У звязку з тим, що серболужицька ботанічна номенклатура охоплює декілька тисяч фітонімів, нами розглядаються лише назви найбільш поширених і вживаних у серболужицькій фітотерапії лікарських рослин, а серед них ті, які становлять інтерес з точки зору походження, семантики й словотворчої структури. У дисертаційному дослідженні ми намагалися дотримуватися такого зразка аналізу: спочатку наводяться латинські, серболужицькі, німецькі й українські нормативні назви рослини, основна характеристика реального плану; визначається походження серболужицької нормативної назви; зясовується ознака, покладена в основу фітоніма; додаються ненормативні (іноді діалектні) серболужицькі найменування, зясовується їхня семантична мотивація; наводяться семантичні відповідники серболужицьких фітонімів у інших словянських мовах та найменування, зафіксовані в памятках серболужицької писемності. У ботанічній номенклатурі серболужицької мови знайшли відображення такі мотиваційні ознаки: „форма стебла (квітів, листків, насіння) рослини“, „забарвлення“, „запах або його дія на людину“, „смакові якості“, „властивості, які можуть бути сприйняті дотиком“, „час сезонного розвитку“, „місце проростання“, „лікувальні властивості“, „отруйність чи непридатність людині в їжу“, „використання в господарській діяльності“.