Сепсис новонароджених: патологічна анатомія та патогенетичне значення коагулопатій - Автореферат

Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України. Доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН та АМН України Зербіно Дмитро Деонисович, Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького, директор Інституту клінічної патології Захист відбудеться 11.05.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.03 при Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м.Львів, вул.Пекарська, 69) З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького (79000, м.В останні роки сепсис у новонароджених і особливо, недоношених дітей, продовжує займати вагоме місце у структурі неонатальної захворюваності. Найбільше впливовою є концепція, згідно якої розвиток сепсису залежить від характеру взаємодії макроорганізму із збудником з розвитком системної запальної відповіді, в якій приймають участь системи імунітету, калікреїн-кінінова, фібринолізу та зсідання крові, комплементу, що утворюють єдину захисну систему організму людини (Саєнко В.Ф., 1997; Bone R.S. et al., 1997; Dellinger R.P. et al., 1998; Mammen E.F., 1998; Orozco Найбільше патогенетичне значення при синдромі системної запальної відповіді має активація моноцитів/макрофагів, поліморфноядерних лейкоцитів, ендотеліальних клітин) та вивільнення запальних медіаторів - цитокінів, які здатні впливати на гемостаз шляхом активації тканинного фактору та впливу на ендотеліальні клітини з підвищенням продукції інгібітора активації плазміногену типу 1 і пригніченням фібринолізу. На основі комплексного морфологічного дослідження визначити патогенетичну роль порушень гемостазу при сепсисі у новонароджених дітей залежно від етіології захворювання, особливостей його перебігу та змін у тимусі. Виявити звязок між імунним статусом та проявами коагулопатій у дітей із сепсисом шляхом аналізу змін тимуса у хворих з переважанням: а) гіперкоагуляції з оклюзією мікроциркуляторного русла, б) гіпокоагуляції та геморагічного синдрому, в) з відсутністю та мінімальними проявами тромбогеморагічного синдрому.У всіх дітей третьої групи виявлено Candida albicans, бактерійний компонент мікстів найчастіше представлений мономорфною флорою (11 випадків), рідше - асоціацією бактерій (6 випадків). У всіх трьох групах переважали недоношені діти (І група - 93,1 %, ІІ група - 95 %, ІІІ група - 100 %), більшість із них народилися з дуже малою (менше 1500 г) або екстремально малою масою (менше 1000 г) (І група - 58,6 %, ІІ група - 80 %, III група - 76,5 %). Смерть більшості дітей наступила впродовж перших двох тижнів життя (І група - 75,9 %, ІІ група - 65,5 %, ІІІ група - 64,7 %). Більшість дітей, які хворіли на сепсис, народилися у матерів високого перинатального ризику, що полягав в ускладненому перебігу вагітності (I група - 44,8 %, II група - 55,0 %, III група - 47,1 % матерів), пологів або раннього післяпологового періоду (I група - 65,5 % жінок, II група - 75,5 % жінок, III група - 41,2 % жінок), обтяженому акушерському анамнезі (I група - 24,0 %, II група - 35,0 %, III група - 58 % матерів). У переважній більшості випадків (50 дітей - 75,8 %) ці зміни проявлялися ДВЗ крові (I група - 23, II група - 10, III група - 17 дітей).На основі комплексного морфологічного дослідження вирішене актуальне наукове завдання, що полягало у визначенні морфологічних особливостей та патогенетичного значення коагулопатій при сепсисі у новонароджених дітей залежно від етіології захворювання, важкості його перебігу та стану тимуса. Виражені порушення гемостазу у вигляді синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові спостерігаються у переважної більшості дітей з неонатальним сепсисом і мають провідне значення у прогресуванні поліорганної недостатності. У недоношених немовлят, які померли від сепсису, ДВЗ синдром зустрічається частіше, ніж діагностується в повсякденній роботі лікаря-патологоанатома. Частота оклюзії мікроциркуляторного русла інших органів є різною залежно від природи септичного процесу: при бактерійному сепсисі мікротромби виявляються в судинному руслі мозкових оболонок, селезінки, мозку, печінки, тимуса; при кандидамікозному - головного мозку, тимуса, стінки тонкої кишки, надниркових залоз; при сепсисі, зумовленому бактерійно-грибковою асоціацією з однаково високою частотою - головного мозку, його мяких оболонок, стінки тонкої кишки. ДВЗ крові при сепсисі має рецидивуючий характер, який повязаний з незрілістю системи мононуклеарних фагоцитів та лімфатичних колекторів у недоношених немовлят, що неспроможні елімінувати тканинний детрит, фібрин та продукти його деградації.

2. Основний зміст роботи