Семантико-стилістичні домінанти в українській поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття - Автореферат

ДВНЗ “ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА” Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української мови Інституту філології ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Голянич Марія Іванівна, ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, професор кафедри української мови. Захист відбудеться “28” жовтня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” (76025, м. Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” за адресою: 76025, м.Сучасна функціональна антропозорієнтована лінгвістична наука концентрує увагу на дослідженні мови художніх текстів, що насамперед репрезентує індивідуально-авторську креативну модель світу зі всією системою морально-етичних цінностей, світовідчуття кожного з майстрів слова. Ознаки літературного процесу кінця XX - початку ХХІ століття, розвиток різноманітних художніх напрямків та індивідуальних стилів, динаміка поетичних мотивів і образів - питання, що перебувають у полі зору різних літературознавчих досліджень. Отже, існує проблема виявлення й аналізу семантико-стилістичних домінант в українському поетичному дискурсі кінця XX - початку ХХІ століття, потреба в розвязанні якої і зумовлює актуальність обраної теми дисертації. розкрити зміст поняття “семантико-стилістична домінанта” та роль семантико-стилістичних домінант у формуванні поетичної картини світу; Матеріалом наукової роботи обрано українську поезію кінця ХХ - початку ХХІ століття (картотека налічує близько 7 000 одиниць), оскільки вона є вагомою формою реалізації семантико-стилістичного потенціалу лінгвоодиниць, основним чинником оказіонального поглиблення та розширення поетичної картини світу, механізмом трансформації мовних явищ у системі авторського художньо-образного світобачення.У першому розділі “Теоретичні основи дослідження поетичного тексту як моделі ідіостилістичної картини світу” репрезентовано теоретичні засади вивчення поетичної картини світу та художнього слова (1.1.), розкрито зміст поняття “семантико-стилістична домінанта”, визначено роль семантико-стилістичних домінант (ССД) у формуванні індивідуально-авторської картини світу (1.2.). У дисертації наголошено: саме тропи та стилістичні фігури репрезентують взаємодію різних мовних знаків, їх логічне чи семантико-оказіональне наповнення, експресивно-емотивне навантаження, внаслідок чого поетичний текст концентрує в обмеженому просторі слова обсяг інформації, що значно перевищує перспективи лінгвознака поза текстом (зокрема образне, когнітивне та прагматичне його наповнення). Його доцільність обґрунтовуємо тим, що загальноприйнятий (у наукових сферах) термін “домінанта” вживається для позначення “основних”, “визначальних”, “переважаючих”, “стрижневих” складників (лексем, конструкцій) художнього тексту, а поняття “семантико-стилістична домінанта”, хоч і спроектовує увагу на вказані лінгвоодиниці (структури), однак насамперед сфокусовує її на важливості їх змістового наповнення та стилістичних функцій. Визначено, що в українській поезії кінця ХХ - початку ХХІ століття ССД виступають: тропеїчні структури (метафори, художні означення, порівняння), стилістичні фігури (повтор та його різновиди), паронімічна атракція, фольклоризми, оказіональні номени, лексеми на позначення кольору. У другому розділі “Тропеїчний потенціал семантико-стилістичних домінант у поетичних текстах кінця ХХ - початку ХХІ століття” досліджено семантичні модифікації когнітивних метафор (2.1.), зясовано особливості вираження художніми означеннями аксіологічної семантики, зміну смислового наповнення традиційних епітетів та характер їх оказіональних атрибутів (2.2.), визначено ідіостилетвірні можливості компаративем, лексико-семантичні групи обєктів порівнянь та форми граматичного вираження порівняльних конструкцій у поетичному дискурсі окресленого періоду (2.3.).Дослідження українських поетичних текстів кінця ХХ - початку ХХІ століття крізь призму семантико-стилістичних домінант розкриває найважливіші художньо-естетичні, асоціативно-образні, аксіологічні, комунікативно-прагматичні, етнокультурні особливості мовотворчості майстрів слова. Результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що семантико-стилістичні домінанти є “концептуальними” репрезентантами індивідуально-авторської креативної картини світу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ