Семантико-синтаксична типологія обов’язкових прислівних компонентів речення в сучасній українській літературній мові - Автореферат

Національний педагогічний університет імені М.П.Робота виконана в Інституті філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Іваницька Ніна Лаврентіївна, Вінницький державний педагогічний університет імені М. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Леута Олександр Іванович, Національний педагогічний університет імені М.П. Захист відбудеться «18» травня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Традиційно залишається аксіомою, що основною синтаксичною одиницею мовної структури є речення, яке за сукупністю визначальних характеристик протиставляють словосполученню, а в його теоретичному осмисленні тісно повязують зі словосполученням та з мінімальною синтаксичною одиницею - компонентом речення. Проблема лінгвістичного статусу та природи компонентів формально-синтаксичної структури речення завжди привертала увагу як зарубіжних, так і вітчизняних лінгвістів (В.В. Формально-синтаксичний аспект дослідження речення передбачає вивчення його структури як системи взаємоповязаних синтаксичних компонентів, які заповнюють позиції, виділені на основі синтаксичних звязків, установлення ієрархії компонентів, що їх вони заповнюють, а також обґрунтування обєктивних критеріїв обовязковості / факультативності компонентів. Дослідження прислівних обовязкових компонентів формально-синтаксичної структури речення передбачає розгляд питань сполучуваності, взаємодії сполучувальних властивостей повнозначних слів на рівні словосполучення і речення. Прислівні обовязкові компоненти складають особливий різновид компонентів як одиниць формально-синтаксичної структури простого речення, що мають специфічні сполучувальні, семантичні та функціональні параметри, зясування яких ґрунтується на вивченні сполучувальних властивостей повнозначних слів та теорії семантико-функціонального аналізу мовних одиниць загалом.Статус прислівного обовязкового компонента визначають здебільшого такі найголовніші чинники: заміщення прогнозованих синсемантичними словами сильних позицій у структурі речення; обовязковість в утворенні й реалізації формально-синтаксичної моделі речення як структурно організованої й семантично завершеної синтаксичної конструкції, здатної функціонувати як самостійна комунікативна одиниця; сильна залежність такого компонента від синсемантичного повнозначного слова, яке на рівні підрядного словосполучення чи семантичної єдності поєднується з опорним словом сильними звязками. У формально-синтаксичній структурі речення особливий статус мають т.зв. реченнєвотвірні обовязкові компоненти (обовязкові компоненти вищого рангу), які разом із граматичною основою утворюють речення як граматично й семантично завершене ціле: Потрібно дбати про впровадження нових розробок у виробництво (З газ.). Кожен прислівний обовязковий компонент формально-синтаксичної структури речення характеризує комплекс диференційних формальних та семантичних ознак, які можуть бути враховані при характеристиці того чи іншого прислівного обовязкового компонента. Покажемо це на прикладі: Бачити підстави для послаблення позиції національної валюти - синсемантичне дієслово бачити (в значенні «розуміти») інтегрує повнозначні слова в семантичну єдність розширеної структури, в якій утворюються прислівні обовязкові компоненти підстави, для послаблення, позиції, (національної) валюти: бачити (що?) підстави - обовязковий придієслівний компонент у формі безприйменникового іменника в знахідному відмінку; первинної залежності, високого рангу; виражає обєктне значення; Придієслівні обовязкові компоненти формально-синтаксичної структури речення утворюються на базі двохелементних семантичних єдностей повнозначних слів (підрядних дієслівних словосполучень) та трьохелементних семантичних єдностей повнозначних слів, інтегрованих синсемантичним дієсловом, і являють собою обмежені та розширені структури: обробляти землю, приймати закон, належати державі, уникати неприємностей, покласти експонати в шафу, ставитись до людини з пошаною.У дисертації науково обґрунтовано й вирішено основне завдання - досліджено семантико-синтаксичну типологію обовязкових прислівних компонентів речення: теоретично витлумачено лінгвальну природу прислівного обовязкового компонента формально-синтаксичної структури речення в комплексі його формальних, семантичних та функціональних властивостей.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ