Семантико-синтаксична структура речення з інтерперсональними дієсловами - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЛінгвістичний доробок ХХ-го ст. показав, що речення як граматична одиниця не може вивчатися поза його лексичним наповненням, тобто поза лексичною семантикою слів, що заступають позиції в реченні, оскільки його семантична структура визначається не тільки граматичною організацією, а й лексичним складом. У сучасній лінгвістиці значна увага приділяється вивченню системної організації дієслівної лексики, оскільки це повязано з дослідженнями ролі різних лексико-семантичних класів дієслівних лексем у структурно-семантичній організації речення та обумовлено визнанням того факту, що дієслово становить конструктивний центр речення і від його характеру досить часто залежить семантико-синтаксична структура комунікативних одиниць. Однак інтерперсональні дієслова та їх роль у структурно-семантичній організації речення не були обєктом спеціального дослідження в українському мовознавстві, а згадувалися лише в звязку з вивченням місця і ролі дієслова в семантико-синтаксичній організації висловлення, займаючи проміжне місце між основними структурно-семантичними та функціональними класами дієслів української мови. Дослідження цієї загальнотеоретичної проблеми на матеріалі конструкцій з інтерперсональними дієсловами передбачає такі аспекти вивчення семантико-синтаксичної структури речення: звязок між значеннями інтерперсональних дієслів і семантико-синтаксичною формою їх актантів; взаємозалежність синтаксичної та семантичної структур речення від значення та реалізації компонентів; вираження аспектуального плану висловлення з досліджуваною групою дієслів. Реалізація поставленої мети передбачає розвязання таких основних завдань: 1) подати сучасну лінгвістичну інтерпретацію понять «семантико-синтаксична структура речення з інтерперсональними дієсловами», «мінімальна структура речення з інтерперсональними дієслівними предикатами», «типова ситуація міжособистісних відношень»;У першому розділі «Теоретичні засади дослідження дієслівних предикатів інтерперсональних відношень» описано головні напрями вивчення семантичної структури речення, основні класифікації семантичних типів дієслівних предикатів, валентність як семантико-синтаксичну категорію дієслова, визначено критерії виділення інтерперсональних дієслів та їх роль у створенні МОВ у реченні, представлено класифікацію інтерперсональних дієслів за лексико-граматичною та оцінною семантикою. Зважаючи на той факт, що в основі функціонально-семантичних груп інтерперсональних предикатів лежить категоріально-лексична семантика дієслів, які виражають міжособистісні відношення, до цієї групи правомірно віднести модусні, каузативні та дієслова переміщення. За значенням виділено такі лексико-семантичні групи модусних дієслів: 1) дієслова почуттів, які виражають емоційно-оцінне ставлення одного субєкта до іншого (любити, поважати, зважати, ненавидіти, нехтувати, хвилюватися); 2) дієслова мовлення (казати, розповідати, переповідати, питати), 3) дієслова поведінки (вітатися, обніматися, обурюватися, цілуватися); 4) дієслова слуху (чути, вловлювати, вслухатися); 5) дієслова сприймання (відчувати, сприймати, перейматися, вловлювати, здаватися); 6) дієслова мислення (думати, памятати, згадувати, здогадуватися, вважати, знати, розуміти); 7) дієслова очікування (ждати, чекати, дожидати, дожидатися, очікувати). За лексико-граматичною семантикою інтерперсональні дієслова поділено на дві групи: 1) дієслова, що виражають відношення без вказівки на його подальший розвиток, і 2) дієслова, які передають ситуацію МОВ у розвитку. У другому розділі «Функціонально-семантична характеристика речень з інтерперсональними дієслівними предикатами» охарактеризовано семантико-синтаксичну структуру висловлень з інтерперсональними дієсловами, описано семантичні функції, мовне вираження субєкта та обєкта, валентно повязаних з інтерперсональними дієсловами, способи мовного вираження емпатії в ситуаціях МОВ.Основний підсумок дисертаційного дослідження полягає у виявленні і описі структурних схем і типових значень речень з інтерперсональними дієсловами в сучасній українській літературній мові, що не дістали на сьогодні ґрунтовного висвітлення в лінгвістичній літературі. Конструктивним центром речень, які описують ситуацію МОВ, є інтерперсональні дієслівні предикати, які, формуючи семантико-синтаксичну структуру елементарного речення, вимагають, як мінімум, двох облігаторних субєктних актантів: одного в позиції підмета, другого - в позиції додатка. Мінімальна структура речення з інтерперсональними дієслівними предикатами - це така семантико-синтаксична одиниця, компоненти якої зумовлюються валентно обумовленими властивостями дієслівного предиката і за зразком якої утворюються мінімальні, але достатні в інформативному відношенні речення конкретної мови.

Основний зміст дисертації