Семантико-синтаксична структура речень з предикатами фізичного стану особи - Автореферат

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі загального і германського мовознавства ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор, академік НАПН України Кононенко Віталій Іванович, завідувач кафедри загального і германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Захист відбудеться 21 березня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (76025, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.Звернення до семантико-синтаксичного підходу в нашій дослідницькій роботі уможливлює поєднання вивчення предикативності - граматичного значення речення - з опрацюванням семантики речення загалом, що залежить не тільки від мовної його будови, а й від референта - назви ситуації. Засоби вираження предикативності створюють парадигму речення, що вибудовується за певними формально-граматичними та семантичними моделями. Основним семантичним компонентом речення є предикат, який передає ознаки предметів чи відношення між ними і визначає місця для учасників ситуації - актантів (за визначенням Л. Відомі спроби класифікації сукупності предикатів, у яких виділено в окремий клас предикати стану та подано загальну характеристику семантико-синтаксичної структури речення з цими предикатами (Т.Б. Характеризуючи предикати стану, акцентуємо увагу на їхніх диференційних семантичних і морфологічних ознаках з урахуванням того, що й досі не запропоновано єдиного витлумачення обсягу поняття “предикатна семантика фізичного стану”, немає послідовного значеннєвого розмежування станової семантики предикатних синтаксем різної частиномовної співвіднесеності, що унеможливлює семантичну типологію предикатів фізичного стану як окремого семантичного класу, не зясовано обсягу частиномовного вираження предикатів фізичного та емоційного станів, не встановлено ієрархії частиномовних класів слів, яким загалом або частині з яких властиве значення фізичного стану особи.Так, у висловленні можуть поєднуватися семантичні компоненти стану й відношення, стану і якості, стану й процесу, стану й дії. До другого підтипу належать предикати, що називають явища дійсності, повязані зі статальною кваліфікацією, однак їхній граматичний спосіб вираження припускає можливість різного тлумачення ситуації: стану або дії, стану або якості, ускладнених типів. Ономасіологічний підхід до семантики стану уможливлює виділити класи слів, ізосемічною функцією яких є “називати” стан (ізосемічними вважаємо класи слів, у значенні яких простежується симетрія між категорійним значенням частини мови і категорійним значенням названого обєкта, тобто денотативною семантикою). Це міміка, інтонація, експресивні рухи тіла, наприклад: говорити хрипло (через ангіну), збліднути (від переляку), почервоніти (від температури або сорому), таким чином, фізичний або емоційний стан людини змінює її голос, міміку тощо, тобто дає змогу констатувати стан сторонньому спостерігачеві. Так, фізичний стан людини може передаватися не тільки предикатами, що вказують на фізичну реакцію організму (на кшталт хворіти, бути здоровим, кашляти, чхати), але й іншими засобами вираження фізичного стану людини: 1) предикатами мовлення і звучання (кричати, репетувати; гарчати; шипіти, пищати, сичати, стугоніти, скреготіти й под.), наприклад: Від болю вив, підскакував, сичав (Василь Шукайло);Встановлено диференціацію між предикатами фізичного, психічного та емоційного станів. Виявлено облігаторність експерієнсива - субєкта, що перебуває у фізичному стані та є невідємним компонентом структури речення. На основі аналізу різноманітних лінгвістичних концепцій і підходів до статусу предикатів фізичного стану, зібраного фактичного матеріалу й власних міркувань, запропоновано критерії зарахування мовних компонентів до предикатів цієї групи: функціонування у простому реченні, наявність у семантиці ознаки перебувати у фізичному стані, облігаторна валентність на експерієнсива. Визначено, що ізосемічні поля лексико-семантичного поля фізичного стану виражені прислівниками (предикативами), особовими та безособовими дієсловами, прикметниками, дієприкметниками, ознаковими іменниками, що розглядаються як експліцитні засоби вираження стану.

Основний зміст роботи