Семантико-синтаксична структура речень з інфінітивом мети в сучасній українській мові - Автореферат

«ПРИКАРПАТСЬКИЙ Національний університет імені Василя Стефаника» Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі загального і германського мовознавства у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор, академік НАПН України «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». Захист відбудеться 22 березня 2011 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К20.051.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» за адресою: 76025, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» за адресою: 76025, м.На сучасному етапі розвитку синтаксичної теорії увагу зарубіжних і українських мовознавців привертають проблеми синтаксичної семантики, закономірності репрезентації семантичної структури речення лексичними та формально-граматичними засобами. Особливості семантичної і формально-граматичної будови речення як багатомірної одиниці знайшли своє відображення в працях П. У сучасній мові такі речення презентують типи із сполучниками щоб, аби, завдяки яким значення мети в інфінітиві набуває виразного семантико-граматичного вираження. До таких конструкцій мети належать речення з пояснюваними дієсловами цілеспрямованого руху: іти (йти), вийти, прийти, зайти, увійти, бігти, поспішати, поїхати, встати, а також із зворотними дієсловами руху, які історично стали неперехідними: повертатися, пробратися, зібратися, нахилятися та з пояснювальними дієсловами на позначення цілеспрямованого затримання або припинення руху: залишитися, зупинитися, зустрітися і под. Мета роботи полягає у комплексному розкритті семантико-синтаксичних функцій інфінітива у структурі речень мети сучасної української мови на засадах розуміння речення як багатоаспектного явища (формально-граматичного, семантико-граматичного і комунікативного), виявленні його здатності формувати різноманітні структурні типи речень, виступати їхніми поширювачами, а також надавати значення цілеспрямованості, яке обєднує значення стимулу і потенційного результату.У першому розділі - «Теоретичні засади дослідження речень з інфінітивом мети в сучасній українській мові» - репрезентовано лінгвістичну інтерпретацію категорії мети в аспекті теорій семантичного синтаксису, встановлено набір семантичних ознак інфінітива мети у структурі речень української мови, зясовано роль спеціалізованих сполучників щоб, аби у семантичній структурі речень з інфінітивом мети. Маючи максимальну функціональну насиченість і концентрацію специфічних ознак, інфінітив може не тільки характеризувати мету дії (стану) абстраговано від діяча, але й брати участь у вираженні відношення дії (стану) до субєкта, вказуючи ступінь конкретизації: реальність чи потенційність, означеність чи неозначеність, конкретність або узагальненість виробника дії, носія зумовленості й каузативності, в межах яких представлена онтологічна категорія мети. Вихідними конструкціями з цільовим значенням є складнопідрядні речення з інфінітивом мети, бо вони орієнтовані на вираження мети не лише семантично, але і структурно - завдяки поєднанню інфінітива, що набуває значення мети, зі сполучником, наприклад: Побіг на вокзал, не попрощавшись, на дачний потяг, щоб знову приїхати на закинуту станцію, в ортечека й випити там з далеким знайомим чаю (М. Так, складнопідрядні речення з основними дієслівними предикатами початку руху фактично нездатні до реалізації мети зміни фізичного стану субєкта, зміни буття субєкта і встановлення міжособистісних стосунків, а речення з дієслівними предикатами закінчення руху засвідчують невисокий потенціал у реалізації мети встановлення міжособистісних стосунків, де випадки відповідного вживання спорадичні, пор.: Ми приїхали, щоб не зневажить нашого старого знайомого, а то дід ще й розсердився б на нас (І. Тому на граматичному рівні відношення між компонентами такої предикатної синтагми розглядаються як відношення між реченнями; на семантико-синтаксичному рівні ці відношення проектуються на відношення між дієслівним предикатом і поширювачем, тобто на причленні відношення у реченні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ