Семантико-синтаксична структура конструкцій з пояснювальними відношеннями - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Плющ Марія Яківна, Національний педагогічний університет імені М.П. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Степаненко Микола Іванович, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Захист відбудеться “17” березня 2009 року о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 в Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Епоху розвитку мовознавства кінця XX - початку XXI ст. характеризує вивчення мови не тільки як засобу спілкування, але й як засобу комунікативної взаємодії індивідів, тобто діалогічності в процесі комунікації, що зумовлює прагматичний підхід до розгляду значень мовних одиниць у нерозривному звязку з умовами їхнього вживання. Шульжука та інших лінгвістів, які розкривають синтаксичні категорії речення, уточнюють критерії класифікації і виділення різних типів конструкцій, описують семантичну і семантико-синтаксичну структуру речень за валентними характеристиками предиката тощо. Однак на сьогодні недостатньо вивчено питання, повязані з інтеграцією різних мовних одиниць, обєднаних спільним поняттєвим змістом, які на формально-синтаксичному рівні речення реалізують семантику «пояснення». Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю цілісного осмислення й опису пояснювальних конструкцій як реалізаторів у мові категорійної семантики пояснення, зясування чинників, що зумовлюють породження і використання в мовленні різних типів побудов із пояснювальним компонентом та недостатнім вивченням на матеріалі сучасної української мови їхньої семантичної і формально-синтаксичної структури. Мета дослідження - зясувати лінгвістичний статус категорії пояснення і реалізацію її значень у конструкціях із пояснювальним компонентом у сучасній українській мові.У першому розділі - «Категорія пояснення та мовна реалізація пояснювальних відношень у семантико-синтаксичній та формально-граматичній структурі речення» - уточнено поняттєвий і мовний зміст категорії «пояснення», розглянуто історію дослідження пояснювальних конструкцій, визначено критерії їх виділення, зясовано функціональний діапазон конструкцій із пояснювальним компонентом та стильову зумовленість породження і використання їх. Словникове трактування «пояснення» (пояснювати, поясняти, пояснити) відображає широкий поняттєвий зміст категорії «пояснення»: ідентифікації, або визначення, інші види пояснення, розяснення, зясування, витлумачення, розкриття причини, мотиву, намір мовця зробити сказане зрозумілим, виправдатися в чомусь, уточнити сказане тощо. Відмінність між науковим визначенням поняття (терміна) та поясненням - інтерпретацією, що розгортає його, формулює закон, правило та ін., і поясненням, яке спрямовано на порозуміння з адресатом, випливає з іллокуції адресанта, й зумовлена стилем мовлення, у згоді з яким він реалізує різні функції пояснення. У першій частині наявний пояснюваний компонент-слово, сполучення слів, речення, основна частина надфразної єдності, - який відповідно до настанови адресанта і теми, стилю, жанру висловлення знаходить інтерпретацію у другій частині засобом уведення пояснювального компонента (у будь-якій функції пояснення: власне-пояснення (ототожнення), пояснення-виокремлення, пояснення-уточнення, пояснення-висновку, пояснення «загальне - часткове»). За цими критеріями в дослідженні виділено пояснювальні конструкції: 1) просте речення, ускладнене апозитивним компонентом; 2) речення з однорідними членами та узагальнювальним словом, які виражають відношення «загальне - часткове»; складні конструкції: 3) складносурядні речення з пояснювальним компонентом; 4) складнопідрядні речення, в яких пояснювальний компонент (підрядну частину речення) приєднує до головної пояснювальний сполучник у єдності з підрядним сполучником; 5) безсполучникові складні речення із пояснювальними відношеннями; 6) багатокомпонентні складні речення з різними типами сполучникового і безсполучникового звязку та надфразні єдності; 7) речення з приєднувальним та вставленим пояснювальними компонентами.Пояснення як універсальна категорія знаходить відображення у мовних засобах - своєрідних синтаксичних конструкціях. Суттєвою ознакою категорії пояснення у лінгвістичному потрактуванні є те, що основне її значення - це пояснення як операція інтерпретації (за Кантом), яка у мові представлена кількома видами: визначення (ідентифікації), зясування, пояснення (власне-пояснення, пояснення-уточнення, пояснення-виокремлення, пояснення-висновок, пояснення «загальне - часткове») та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ