Опис синтаксичних конструкцій української мови, до складу яких входить компонент з подвійною причленною залежністю. Формальні засоби вираження дуплексива в припідметовій позиції, семантична структура речень, типи первинних та вторинних пропозицій.
Прикарпатський університет імені Василя Стефаника Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі сучасної української мови Чернівецького державного університету ім. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Гуйванюк Ніна Василівна, завідувач кафедри сучасної української мови Чернівецького державного університету ім. Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Городенська Катерина Григорівна, заступник директора Інституту української мови НАН України кандидат філологічних наук Карпіловська Євгенія Анатоліївна, докторант Інституту мовознавства ім. Захист відбудеться “27” травня 1999 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.09.03.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (284001, Івано-Франківськ, вул.Сучасна лінгвістика, яка вбачає в реченні особливу синтаксичну одиницю з властивою їй багатоплановістю і багатоаспектністю, прагне створити типологію простого речення з урахуванням не лише його структурних рис, але й змістових, визначити місце простого ускладненого речення в граматичній системі мови. Оскільки на попередніх етапах розвитку синтаксичної науки головна увага приділялась вивченню форми речення, активно вивчалась його формально-синтаксична, структурна ускладненість, повязана з наявністю особливих типів синтаксичних відношень між компонентами предикативної одиниці, то традиційно ускладненими визнавались речення, до складу яких входили сурядні ряди словоформ, напівпредикативні звороти, звертання тощо. Дещо іншу інтерпретацію природи простого ускладненого речення знаходимо в дослідженнях з семантичного синтаксису, де зазначена проблема вважається однією з найактуальніших і повязується, перш за все, з інформативним змістом речення. Відповідно до сучасного уявлення про семантику речень, аналіз їх змісту передбачає врахування не лише експліцитної інформації, але й імпліцитної, оскільки речення - це не проста сума лексичних і граматичних значень слів, що входять до його складу, а окрема семантико-синтаксична й інтонаційна єдність. Загальновизнаним у мовознавчій літературі є положення про те, що речення найчастіше є асиметричним знаком, в якому спостерігається розбіжність між планом вираження і планом змісту.У першому розділі дисертації “Формально-граматична організація речень з дуплексивами” основна увага зосереджена на особливостях двобічного синтаксичного звязку - тяжіння, яким повязується дуплексив з іншими компонентами позиційної структури речення, зясовуються лінгвальний статус дуплексива, його місце у системі членів речення та засоби його вираження. Перебуваючи у двобічній (двоспрямованій) залежності від підмета (чи обєктного поширювача) і від дієслівного присудка, “тяжіючий” член ніби конденсує в собі властивості двох членів речення - означального та обставинного поширювачів: щодо імені він виконує формально виражену атрибутивну функцію, а щодо дієслова-присудка - обставинну, оскільки тісно повязується з ним за змістом (тому в літературі цей член речення називають “суміщеним”, “конденсованим”). Враховуючи структурно-семантичні особливості компонентів з подвійним синтаксичним звязком - тяжінням, що знаходить своє відображення тільки на рівні речення, а також предикативно-атрибутивну, предикативно-обставинну чи предикативно-обєктну функцію дуплексивів, ми схиляємось до думки, що подібні компоненти слід вирізняти окремо у традиційній системі членів речення і розглядати як самостійні компоненти структури речення, що займають проміжне місце в системі головних та поширюючих членів речення, розрізняючи при цьому припідметові (присубєктні) та придодаткові (приобєктні) дуплексиви. Поряд з головною, експліцитно вираженою пропозицією у реченнях з дуплексивами спостерігається і друга, згорнута пропозиція, предикат якої не має присудкового вираження. Речення з дуплексивами становлять контаміновані вирази, що утворились внаслідок схрещення ядерних структур: Сполучення базових і додаткових актантів у подвійні актанти, а базових і “згорнених” речень у контаміновані предикативні вирази відбувається у конструкціях з дуплексивами по-різному.Аналіз формально-граматичної структури речень з дуплексивами у звязку з їх власне-семантичною структурою показує, що дуплексив - це окремий неприслівний поширювач речення, що залежить одночасно від імені (підмета чи прямого обєктного поширювача) й дієслова (присудка) і повязаний з ними двобічним синтаксичним звязком - тяжінням. Речення з одним граматичним центром, що містять у своєму складі дуплексив, мають асиметричну структуру: вони виражають декілька ситуацій і за змістом дорівнюють складним реченням. Речення з дуплексивом - особливий різновид формально простих, семантично неелементарних структур, що займають в синтаксичній системі української мови помітне місце поряд з реченнями з детермінантними членами та деякими іншими членами речення, наділеними потенційною предикативністю.
План
2. Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
