Семантико-функціональна природа фразеологізмів у художній прозі закарпатоукраїнських письменників (40-90 рр. ХХ ст.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Семантико-функціональна природа фразеологізмів у художній прозі закарпатоукраїнських письменників (40-90 рр.Роботу виконано на кафедрі української мови Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Розумик Тамара Матвіївна, Ужгородський національний університет, доцент кафедри української мови. У роботі досліджено обємний фразеологічний матеріал з художніх текстів закарпатоукраїнських письменників у плані семантики та функціональних особливостей. Простежено природу фразеологічних одиниць, динаміку їх змін у взаємодії з контекстом. Контекстуальный анализ фразеологических единиц засвидетельствовал узуальные и окказиональные фразеологические единицы в художественном тексте как образные средства, выполняющие изобразительную, номинативную, изобразительно-характеризующую функции.Вивчення фразеологічної системи української мови через призму художніх творів дозволяє зясувати активні процеси у фразеології і динаміку форм усталених висловів у різних функціональних умовах, простежити стилістичний потенціал оказіональних трансформацій фразеологічних одиниць (далі ФО). Підкреслюючи необхідність аналізу значень мовних одиниць у тісному звязку з функціонуванням їх у мові, О.О. Розвиток фразеологічної науки потребує розширення обєктів дослідження, зокрема фразеологічного фонду, почерпнутого з художніх творів регіональних авторів, які є не лише зодчими літературної мови у своєму краї, але й водночас носіями живого говіркового мовлення. Закарпаття упродовж багатьох віків було відірване від споконвічних українських земель, перебуваючи у складі Угорщини (з кінця Х ст.), Австро-Угорщини (з середини ХІХ ст. до 1918 р.), Чехословаччини (1919-1938), гортистської Угорщини (1939-1944). Після воззєднання з Україною (1945 р.) зникли перешкоди для розвитку української літературної мови.Перший розділ “Теоретичні засади вивчення фразеологізмів” є загальним зведенням відомостей про сучасний стан фразеологічної науки, про виокремлення у ній окремої галузі - фразеологічної стилістики, а у сфері стилістики - текстологічного напрямку, що дозволяє досліджувати фразеологізми як образні засоби художності. Ці одиниці мають віталістичний характер, зумовлений зверненням митців до світу людини, ними окреслюються: а) найрізноманітніші сторони діяльності /бездіяльності людини - дати раду, дати знати, байдики бити, викидати на вітер, сьомим потом обливатися, сунути носа; б) ставлення людей один до одного - витрясати душу, мати серце (у значенні ‘гніватися’), виганяти сім потів, дерти сім шкур, знати честь, обходити стороною, водити за ніс, засліплювати очі, яму копати, виводити з себе, зводити зі світу, роги обламувати, на глузи зняти, втерти носа, взяти за горло, брати за карк, заганяти в кут, баламутити голову, каламутити воду, тягнути за вуха, вивести в люди, наводити на розум, поставити на місце; вивести з себе, роги обламати, на глузи зняти, шити у дурні; в) мисленнєву і мовленнєву діяльність - ламати голову, сушити голову, перебирати у памяті, заговорювати зуби, засліплювати очі, кидати слова на вітер, переливати з пустого в порожнє, кістки промивати, молотити язиком, держати язик за зубами, набрати в рот води, кидати слова через плече, пустити шпильку, приходити до розуму, перебирати у памяті; г) сенсорне сприйняття - впиватися очима, повести очима, повертати зір, переводити зір, націлюватися очима, не зводити очей (зору), втупити очі, окинути (обвести) очима, втупити очі, обвести зором, оббігти очима, стригти очима, кинути очима, лупнути очима, пасти очима, продерти очі, нишпорити очима, пожирати очима, проводжати очима, блимнути очима, не зводити очей, не вірити очам (своїм), повести очима, припадати зором, міряти (змірювати) очима, обіймати поглядом, мигнути оком (очима), метнути оком, водити очима, побігти очима, прицілятися очима, ковзнути очима, нагострити вуха, вуха вянуть; ґ) різні стадії фізичного існування (народження, життя і смерті) - Бог привів, прийти на світ, привести на світ, Бог дав, зелену топтати, Богу (Всевишньому) душу віддати, піти з життя, скласти голову, піти зі світу, іти на той світ, зложити кості, Бог узяв, накласти головою; д) внут-рішньочуттєву сферу людини - виходити з себе, взяти себе в руки, місця собі не знаходити, близько брати до серця; е) моторну діяльність людини - дати драла, дати знати ногам, дати тягу, брати ноги на плечі, показати хвіст, був такий, клюнути носом; є) суспільне і соціальне становище людини - йти до вінця, до ярма впрягтися, пасти задніх, йти в ногу, вийти в люди, нема місця; ж) окремі особистісні риси або вчинки - зуби зїсти, знати собі ціну, виходити з води сухим, пійматися на гачок, набивати собі ціну, взяти верх, дути проти вітру, робити з себе дурня, лізти на рожен і ін.

2. Основний зміст роботи