Семантико-екзистенціальна специфіка філософського дискурсу Лесі Українки (історико-філософський аналіз) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана в Словянському державному педагогічному інституті (кафедра філософії, соціології та права). Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент ЗЕЛЕНСЬКИЙ ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ , Словянський державний педагогічний інститут, доцент кафедри філософії, соціології та права Захист відбудеться 21 червня 2002 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (01001, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії НАН України за адресою : 01001, м.Дослідження специфіки філософського дискурсу Лесі Українки, який постав завдяки єдності у її творчій спадщині семантичного і екзистенціального, перебуває серед актуальних нині вітчизняних історико-філософських студій, що мусять задовольняти потребу збереження національної ідентичності і комунікативної єдності української філософської культури минулого і сучасності із іншими культурами. Стан наукової розробки філософсько-світоглядних ідей Лесі Українки засвідчує, що не існує праць безпосередньо присвячених обраній автором проблемі, а наукова задача аналізу філософського дискурсу письменниці-мислителя раніше взагалі не ставилася, хоча поява її була підготовлена і є закономірною у розвитку вітчизняної історико-філософської науки, що і стало підставою для дисертаційного дослідження. Мета дослідження - виявлення семантико-екзистенціальної специфіки філософського дискурсу Лесі Українки, що визначає особливості осягнення нею людського буття та її внесок у філософську думку України та Європи, на основі аналізу творчої спадщини письменниці. Поставлена мета досягається шляхом вирішення обумовлених нею завдань: - зясувати на основі критичного опрацювання наукового доробку філософського лесезнавства та власного аналізу творчої спадщини Лесі Українки зміст загальної екзистенціальної спрямованості її творчості та філософського дискурсу; Застосування постструктуралістського та феноменологічного підходів зробило можливим обґрунтування поняття семантико-екзистенційного простору творчості Лесі Українки, дозволило виділити етапи розгортання філософського дискурсу Лесі Українки та вплив на його зміст особистісно-екзистенційних інтенцій письменниці-мислителя.Вихідним пунктом для першого підрозділу - “Первинне осягнення філософської позиції Лесі Українки” - є теза про те, що перший період (до 90-х років XX століття) дослідження розглядуваного філософування характеризується первинною тематизацією значення філософської позиції Лесі Українки. Другий підрозділ - “Сучасний етап осмислення творчості Лесі Українки як явища української філософської культури” - присвячений огляду новітніх досліджень філософування Лесі Українки, які демонструють спроби підходу до нього як до континууму філософських ідей. У другому розділі - “Загальна специфіка екзистенціальної спрямованості філософського дискурсу Лесі Українки” - акцентується увага на тому, що філософський дискурс Лесі Українки має екзистенціальну спрямованість, яка проявляється у спорідненості його із неакадемічним філософуванням XIX-XX століть в Україні та Європі, що зумовлює специфіку звязку між семантичним та екзистенціальним та спосіб осягнення феноменів людського існування. У першому підрозділі -“Творча спадщина Лесі Українки у методологічній перспективі” - характеризуються основні методологічні підходи до аналізу специфіки філософського дискурсу Лесі Українки, які виявляють певні аспекти досліджуваного явища. Перший підрозділ - “Екзистенційні виміри людського буття у філософському дискурсі Лесі Українки” - присвячено аналізу осягнення екзистенційних вимірів людського буття у творчій спадщині Лесі Українки, характер чого визначає розгортання її філософського дискурсу: від тематизації екзистенційної приреченості субєкта до виходу на необхідність розгляду комунікативних інтенцій людського існування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ