Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукУ складі загальномовної фразеології вирізняється фразеотематична група (ФТГ) й належні до неї одиниці, які дослідниками називаються по-різному: “фразеологічні одиниці з анімалістичним компонентом” (В. Під зоофразеологізмами (ЗФ) ми розуміємо порівняно чітко окреслену - семантично й тематично - групу стійких надслівних мовних утворень, у складі яких є фауноніми (зооніми) або їх образно-генетичні елементи; зоофразеологізми функціонують як відтворювані метафоричні, переважно експресивні одиниці вторинного найменування. Актуальність роботи визначається тим, що в українському мовознавстві ще немає розгорнутого багатоаспектного монографічного дослідження семантики цієї порівняно замкнутої ФТГ - зоофразеології, у якому б на широкому матеріалі літературних і локальних стійких мовних одиниць поряд з особливостями формування, динаміки й мотивування ЗФ розглядався характер віддзеркалення в них позамовної дійсності. Поставлена мета зумовлює основні завдання дисертації: 1) установити основні фразеосемантичні групи (ФСГ) зоофразеологізмів; 2) показати структурно-семантичну динаміку зоофразеологізмів; 3) зясувати роль конотативного компонента в семантичній структурі зоофразеологізмів; 4) виявити характер детермінації між фразеопродуктивністю фаунонімів-концептів і глибиною їх вертикального культурно-національного контексту (КНК) ; 5) проаналізувати КНС українських зоофразеологізмів та встановити її маркери; 6) простежити звязок образної системи (внутрішньої форми) з етнокультурними (екстралінгвістичними, мотивуючими) факторами в зоофразеології; 7) виявити чинні в східнослобожанських і степових говірках Донбасу структурно-семантичні зоофразеологічні моделі, визначити їх активність і вписати в них місцеві вислови. У всіх часткових, але важливих питаннях, зумовлених обєктом дослідження й актуальністю їх вивчення в зоофразеології (семантика і структура, статика і динаміка, інтра-і екстралінгвістичне, утрадиційнене і новітнє, системне і одиничне, модельоване і немодельоване), виявляється діалектична форма пізнання, відображення й структурування (як самих ЗФ, так і способів “організації знань” про них), виразно проступає методологічна основа дисертаційної роботи, якою є положення про мову як засіб відбиття обєктивної дійсності, про діалектичний звязок мови і мислення, мови і народного менталітету в їх взаємозалежності та різного роду кореспонденції, про філософську парадигму людського чинника в мові.У першому розділі “Українська зоофразеологія в мові й мовленні” визначається місце зоофразеології в загальномовному фразеофонді, аналізується література питання, еволюційні процеси в зоофразеології та символьна “насиченість” компонентів-фаунонімів, виділяються основні ФСГ зоофразеологізмів. Принципово важливою в останній роботі є думка про те, що імена-зооніми, стаючи компонентами ФО, не нівелюються, а зберігають свій емоційно-оцінний потенціал, тобто при будь-якому ступені деактуалізації складових ЗФ компонентом ідіоми залишається слово, а не асемантичний елемент. У межах ФТГ зоофразеологізмів виділяємо такі основні ФСГ: 1) ЗФ зі значенням якісної характеристики особи, що передають а) загальну характеристику особи: заблукана вівця, покірливе теля, біла ворона; б) вікову характеристику: старий горобець, старий лис; в) фізичну силу / слабкість, спритність / неспритність: сильний як ведмідь (бик, віл), слабкий як кошеня, легкий як метелик, незграбний як слон; 2) ЗФ зі значенням фізичного і психічного стану людини: [і] вола зїв би, коти шкребуть на серці в кого, під джмелем; 3) ЗФ зі значенням поведінки чи реакції особи: і вухом не веде, завиляти хвостом, закусити вудила; 4) ЗФ зі значенням зовнішнього вигляду, портретної характеристики особи: товстий як слон, хоч цуценят бий, ходити гоголем; 5) ЗФ зі значенням дії, занять особи: звивати гніздо, ловити рибу в каламутній воді, нести ярмо; 6) ЗФ зі значенням обставинної характеристики дії: гуде як бугай у болоті, метатися як загнаний звір, летіти як на крилах; 7) ЗФ зі значенням якісної характеристики предмета: на риб’ячому пуху, [і] собака не вгризе, осине гніздо, на курячій ніжці; 8) ЗФ зі значенням кількісної характеристики (міри) предметів чи квантитативних характеристик, повязаних з особою: а) “дуже багато” - [і] кури не клюють, як бджіл у вулику, як комашки; б) “дуже мало” - як кіт наплакав, діал. як у горобця на коліні; 9) ЗФ зі значенням часу: до других (третіх) півнів, коли рак свисне, діал. як горобці вперед хвостами полетять; 10) ЗФ зі значенням сприйняття відстані у просторі, місця або напрямку дії: де козам роги правлять, куди ворон кісток не заносить; хоч конем грай; 11) ЗФ із значенням побажань, емоціональності: ні пуху ні пера, щоб тебе вовки зїли!, на кота помисл; 12) ЗФ як образні перифрази назв предметів, істот (осіб) : собача радість, козяча ніжка, благородні птахи, пернаті друзі, вовки моря, діал.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ