Специфіка проявів трансцендентного в соціальному бутті людини, яке концептуалізується і розгортається як проблема філософії та соціології історії людства. Сутність змісту форм соціальності, що виникають на основі суб’єктно-суб’єктних взаємовідношень.
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКАЗ дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Особливої ваги для зясування значення трансцендентного в соціальном бутті людини набуває філософсько-антропологічний підхід до буття людини і розуміння її як особистості. Вихідним пунктом цієї концепції, яка покладається в основу соціальності людини, є персоніфіковане, особистісне Я, як первісний та онтологічний початок. У вузькому значенні термін “соціальне” вживається стосовно комунікативної сфери груп людей, найменшою з яких є діада Я-Ти (відношення Я-Ти). Диагностируются подходы, которые найлучшим образом развязывают проблему социального бытия человека в контексте значения трансцендентного.Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається в першу чергу сучасними потребами розглянути людину як цілісну, самодостатню цінність, беручи до уваги численні вияви та виміри її особистості. Домінування у минулому соціоцентризму, наголошування на суспільній, колективній сутності людини призводило до нехтування індивідуальними особливостями і не сприяло розкриттю її природи, як зі сторони виявленої, так і прихованої. Правда, у другому випадку, діалог відбувається "зовнішнім" чином, як самоактуалізація, через вибудовування інтеракцій, коли, слідом за Геґелем, можна стверджувати, що людина - це сукупність її вчинків, а у першому - як пошук свого вищого призначення та покликання. Персоналізм, філософія діалогу, феноменологічний неотомізм, філософія зустрічі, релігійний екзистенціалізм - це ті напрямки сучасної філософія, в яких розробляються підходи до визначення значення Іншого в соціальному бутті людини, акцентується увага на значенні особи як “атрибуту Бога” (К. Виявлення трансцендентних підвалин людської соціальності і, відповідно, трансцендентної сутності людини, надає їм (людині та соціальності) креативного значення, бо звільняє їх від впливу влади масового споживання і вульгарного колективізму та ліберального індивідуалізму.У першому розділі “Соціальне буття людини як проблема філософії історії” зясовується зміст терміну трансцендентне, розкривається його соціалізоване значення, засвоєне людьми протягом століть та зміни його значення; подається ретроспективне бачення присутності, або відсутності, соціалізованого значення трансцендентного в різних епохах “європейського людства”. У першому підрозділі “Значення трансцендентного в соціальному бутті Античності” реконструйовано соціальні філософії Геракліта, Сократа, Платона, Аристотеля з метою виявлення в них ролі і значень трансцендентного у соціальному бутті античних греків. Філософсько-антропологічний підхід до дослідження соціального буття людини відштовхується не від певних видів спільного життя (держави, суспільства, соціуму тощо), а від людини та її стосунків з іншими людьми. Якщо ліберальний індивідуалізм відриває людину від трансцендентності шляхом возвеличення Я до рівня самодостатності, то імперсональний колективізм розчиняє людину у просторі підкорення більшості. У першому підрозділі “Самосвідомість і соціальність у філософії” показано, що традиційно трансцендентальна філософія розглядає людину як Я, котре перебуває у становленні-самоутвердженні.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
