Семантика та прагматика англійських часток - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРоботу виконано на кафедрі англійської філології Київського національного університету ім. Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Старикова Олена Миколаївна, професор кафедри англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор Квеселевич Дмитро Іванович, завідувач кафедри англійської філології Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка кандидат філологічних наук, доцент Буніятова Ізабела Рафаїловна, доцент кафедри граматики та історії англійської мови Київського державного лінгвістичного університету Захист відбудеться “19” вересня 2001 р. о 10 годині за засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.Класифікація мовних одиниць за частинами мови має довгу історію, проте ступінь “розробленості” в лінгвістиці окремих частин мови різний. Формування когнітивного та комунікативного напрямів в лінгвістиці створює новий ракурс у дослідженні частин мови, семантика яких являє собою узагальнення вищого рівня. До таких одиниць в англійській мові належать частки. Наукова новизна роботи полягає у формулюванні нового визначення функціонально-семантичної основи часток як окремої частини мови, у класифікації виділеного корпусу, у дослідженні синтаксичних, семантичних і прагматичних властивостей часток. Функція співвіднесення ядерного елемента із протичленом, вираженим у тексті експліцитно чи імпліцитно, та індикація імплікованих у висловлюванні значень робить частки когнітивними операторами співвіднесення в дискурсі двох або більше суджень (або обєктів), повязаних відношенням конюнкції, протиставлення, дизюнкції або імплікації.Більше того, поняття “частки” іноді сприймалося як термін для позначення всіх службових частин мови, або, вживаючись із означенням “граматичні”, могло використовуватися для опису формо-та словотвірних афіксів. Синтаксичні дослідження начебто підтверджують таке розуміння: для традиційного аналізу за членами речення частки є нерелевантними, оскільки їх або розглядають як складову “виділеного” ними елемента, або взагалі виводять за межі синтаксису. Іншими словами, очевидно, що, класифікуючи частки як “логічні”, дослідники роблять акцент на їхньому лексичному значенні, тоді як при аналізі “модальних” часток розглядають прагматичний аспект цих одиниць. Обмежена валентність деяких часток, а також залежність конфігурації імплікованих у висловлюванні значень від синтаксичних ознак ядерного елемента зумовило звернення у роботі до синтаксичних характеристик часток, хоча визначити синтаксичні властивості, спільні для всіх часток, неможливо: деякі з цих мовних одиниць надзвичайно мобільні у реченні, інші займають у ньому постійне місце; деякі мають необмежену валентність, інші виступають лише у складі предикативної групи. Обєднуючись в одну групу певним типом релятивної семи, частки можуть характеризуватися також низкою диференційних сем, що пояснює поширену синонімію, але не абсолютну тотожність одиниць однієї групи (проте це не є єдиною причиною відмінностей між частками: “нетотожність” може також зумовлюватися відсутністю збігів у синтаксичній валентності).

Основний зміст роботи