Семантика, сполучуваність і функціонування прийменників у сучасній німецькій мові (на матеріалі художнього, публіцистичного та наукового стилів) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЦе стосується насамперед дослідження службових частин мови, до яких належить і прийменник. Загнітко та ін.), немає праці, в якій було б проведено комплексне дослідження синтагматичних і парадигматичних властивостей усіх прийменників сучасної німецької мови з широким використанням методів статистичного аналізу, остаточно не зясовано і питання парадигматичних відношень між прийменниками в межах лексико-граматичного класу, особливостей уживання прийменників у текстах різних функціональних стилів. Метою дисертації є встановлення семантичних особливостей та закономірностей сполучуваності прийменників з іменниками, виявлення впливу стильового фактора на властивості прийменників сучасної німецької мови у парадигматичному та синтагматичному аспектах, а також вирішення на цьому ґрунті деяких питань, повязаних із проблемою сполучуваності (співвідношення понять „сполучуваність” і „валентність”; про питання факторів, які зумовлюють сполучуваність прийменників з іменниками в різних функціональних стилях; методика дослідження сполучуваності тощо). Зясувати кількісні та якісні параметри вживання прийменників у текстах художнього (далі - ХС), публіцистичного (далі - ПС) та наукового (далі - НС) стилів. У дисертації вперше виділено, проаналізовано й описано найбільш частотні сполучення прийменників з іменниками в трьох функціональних стилях; установлено моделі сполучуваності семантичних груп прийменників з підкласами іменників у кожному з досліджуваних стилів; виявлено умови та фактори, які уможливлюють або обмежують сполучуваність прийменників у різних функціональних стилях; зясовано парадигматичні звязки між досліджуваними прийменниками в кожному функціональному стилі на основі їх синтагматичних відношень; проведено порівняння особливостей синтагматичних і парадигматичних звязків прийменників у текстах різних стилів.У третьому розділі - „Семантична сполучуваність прийменників з іменниками в різних функціональних стилях сучасної німецької мови”-здійснено кількісний та якісний аналіз синтагматичних звязків прийменників з іменниками у моделях: „прийменник ЛСП іменників”, „ЛСГ прийменників ЛСП іменників”. Верліха, опис передбачає насамперед фокусацію уваги читача на місці дії, розповідь - на часі дії, роздум - на відношеннях між поняттями та уявленнями, тому статистичними параметрами ХС є прийменники, основна функція яких - уточнення місцезнаходження обєкта в просторі, в публіцистичному тексті - прийменники, що уточнюють час перебігу дії, в науковому - прийменники для передачі причиново-наслідкових відношень. Кількісні показники вживаності прийменників із ЛСП іменників в обох позиціях у ПС і НС мають більш подібний характер, ніж в ХС і ПС, але той самий прийменник має „специфічні” набори ЛСП іменників у кожному окремому стилі. У позиції праворуч найбільша широта сполучуваності з прийменниками зафіксована в ХС у ЛСП іменників на позначення часу, атрибутів людини та будівель; у ПС - із ЛСП іменників на позначення держави, міри та мови; у НС - з ЛСП іменників, що позначають державу, терміни та дії. За допомогою критерію хі-квадрат і коефіцієнта К встановлено, що звязки високої, середньої та слабкої інтенсивності з ЛСП іменників у позиції зліва в ХС виявили 10 прийменників (aus, mit, von, zu, fьr, gegen, an, auf, in, ьber); у ПС-15 прийменників (gegenьber, mit, nach, von, zu, durch, fьr, gegen, um, an, auf, in, ьber, unter, vor); у НС - 17 прийменників (wegen, aus, bei, gegenьber, mit, nach, von, zu, durch, fьr, gegen, um, an, auf, in, ьber, zwischen).